Перейти до вмісту

Поляков Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Поляков Андрій Андрійович
Народився6 березня 1959(1959-03-06) (65 років)
Суми
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьпоет, журналіст, громадський діяч.
Мова творівросійська

Андрій Андрійович Поляков (*6 березня 1959 Суми )  — російськомовний письменник громадський діяч, журналіст. З 1980-их член НСПУ.

У 2001 році отримав премію НСПУ імені Миколи Ушакова, яку присуджують за найкращу книгу поезій російською мовою.

У ? році нагороджений дипломом Російського центру міжнародного наукового та культурного співробітництва при МЗС Росії "Росзарубіжцентр" (який у 2007 указом Владаміра Путіна було переформатовано у фундацію «Русскій мір»[1]), за внесок у розвиток російської літератури.[2][3]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчання

[ред. | ред. код]

1976  — 1980  — Сумський педагогічний університет, філологічний факультет.

Робота

[ред. | ред. код]

Працював виховатилем у Веретинівській школі-інтернаті, керував літературною студією при палаці дітей та юнацтва в Сумах, займався комерційною діяльністю, потім – виробами з кераміки. До недавнього часу працював журналістом у газеті «Панорама».

На початку 80-х у Сумах, при магазині «Мелодія» відкрився клуб, навколо якого почали збиратися творчі люди. Разом із друзями організував виступи поетів та бардів. Це були витоки літературного і бардівського рухів в обласному центрі.

У 1981 при Палаці піонерів та школярів організував дитячу літературну студію.

Зараз  — керівник літературної студії «Крила» Олександрівської гімназії та Сумської обласної літературної студії «Літ-ра.com», що зорганізувалася за особистої ініціативи Андрія Полякова. Керівник первинної організації Національного культурно-просвітницького товариства «Русское собрание».

Андрій Грязнов, Андрій Поляков, Володимир Пучков

Вперше вірші Андрія Полякова з’явились на шпальтах Сумських газет у 1984 році. За теперішніми, та й тодішніми, мірками  — «пізній дебют». Однак то вже були твори не початківця, а людини з поетичним сприйняттям дійсності й професійним її відбиттям. І це не дивно, адже від самого народження із ним стояла творчість. Спершу це були мережки мами  — Зої Семенівни Полякової  — відомої в Україні та за її межами вишивальниці. Вона й прищепила синові любов до літератури. А вже професійні навички розширилися й поглибилися в літературній студії «Зажинок» при Сумській молодіжній газеті «Червоний промінь», якою в різні роки керували Павло Охріменко та Василь Чубур. Позитивно позначилися на професійному становленні Андрія Полякова і навчання на філологічному факультеті та заняття в інститутській студії «Орфей».

Тож, маючи професійну базу, він з дебютанта відразу ж ступив до когорти молодих поетів. Того ж, 1984 року, його вірш надруковано в альманасі «Вітрила» (Київ). Через два роки у «Вітрилах» уже було вміщено добірку віршів, і тоді ж  — в альманасі «Истоки» (Москва, 1986). Відтоді ж Андрій Поляков у поезії розробляє і одну тему, яка з роками викристалізувалася в напрям його творчості  — шлях до себе. Створюючи поетичні образи, малюючи поетичні картини, він завжди повертає погляд до світу внутрішнього «я». А ще  — відображення дарованого нам світу. Відображення не дзеркальне, а звукове: відлуння, яке шукає свого творця. Саме цим поет цікавий для непересічного читача, цим складний для буденного ока, цим не зрозумілий для тих, хто в поезії шукає не думки, а лише красиві образи. Світові поезій Андрія Андрійовича притаманні також ліризм, щирість, людська доброта.

Участь в громадських організаціях

[ред. | ред. код]

Член Міжнародного об’єднання вільної творчості «Міст».

Автор та продюсер проекту «Сумщина творча. Культура та мистецтво», в рамках якого відбуваються літературні виступи на обласному радіо, літературно-музичні вечори в бібліотеках, школах, ВУЗах та інших культурних майданчиків міста, а також випускаються літературні сторінки в газетах, альманахах та часописах.

Організатор міжрегіональних заходів: Всеукраїнських Олександрівських читань, у співавторстві з поеткою Маргаритою Москвичовою – «Гусарської балади» та «Літературного десанту Москва-Суми».

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений дипломом Російського центру міжнародного наукового та культурного співробітництва при МЗС Росії (РОСЗАРУБІЖЦЕНТР) за внесок у розвиток російської літератури.

  • 2001  — лауреат літературної премії ім.. Миколи Ушакова
  • 2005  — лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу журналу «Райдуга»
  • 2013  — лауреат Міжнародного поетичного конкурсу «Премія Невідомого читача»
  • 2013  — лауреат Міжнародного багаторівневого конкурсу ім.. де Рішельє
  • 2013 увійшов у «Золоту десятку» щорічного рейтингу «ТОП-50» для сум’ян, що внесли особливий внесок у розвиток культури.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]
Поетичні збірки

Автор 6 поетичних збірок. Вірші друкувалися в альманахах України та Росії. Всі збірки, за винятком «Дом» (художник Сергій Чумак), проілюстровані і оформлені художницею Маргаритою Москвічовою.

Назва рік видавництво місто, крана мова
Лицом к любви 1992 Мрія-1 Суми, Україна російська
Дом 1996 Мрія-1 Суми, Україна російська
Пришла пора /Тороки. Книги в книзі.  — Вип. I. 1996 Собор Суми, Україна російська
Семь дней 2000 Мрія-1 Суми, Україна російська
Посох 2005 Мрія-1 Суми, Україна російська
Возвращение 2010 Мрія-1 Суми, Україна російська
Публікації у журналах та збірках
  • Журнал "Орфей" (Суми, 1999, 2009)
  • Журнал «ЛАВА» (Харків, 2014).
  • Журнал «Зарубежные задворки «ZA-ZA»» (Німеччина, Дюссельдорф, 2014).
  • Колективна збірка «МЫ» (Суми, 2014).

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. Київ: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. 398 с. ISBN 978-966-02-4849-6.
  2. Сумчанин стал лауреатом международного литературного конкурса - Панорама, 25.06.2013 (рос.)
  3. Сумчанин – лауреат Международного многоуровневого конкурса имени де Ришелье (1 фото) - ВсіСуми, 27 жовтня 2013 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]