Поляков Лазар Соломонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поляков.
Лазар Соломонович Поляков
Лазар Соломонович Поляков
Ім'я при народженніЛазар Соломонович Поляков
Народився1842(1842)
Дубровно, Російська імперія
Помер12 січня 1914(1914-01-12)
Париж, Франція
ПохованняВостряковський цвинтар
Громадянство Російська імперія
Національністьєврей
Діяльністьбанківська справа, благодійність
Титултаємний радник, спадковий почесний дворянин
Конфесіяюдаїзм
Родичібрати Яків і Самуїл
Брати, сестриПоляков Самуїл Соломонович і Поляков Яків Соломонович
Дітисини Володимир, Олександр, Ісаак, Михайло
Нагородиордени Святого Станіслава I, II і III ступенів, два ордени Святої Анни — І і ІІІ ступенів, ордени Святого Володимира III і IV ступенів, орден Почесного легіону, перський орден Лева і Сонця

Ла́зар Соломо́нович Поляко́в — (рос. Лазарь Соломонович Поляков; 1842, Дубровно, Російська імперія, — 12 січня 1914, Париж, Франція) — російський банкір, громадський діяч, меценат і благодійник. Брат банкіра Якова Полякова та залізничного концесіонера Самуїла Полякова.

Біографія

[ред. | ред. код]

Лазар Поляков — наймолодший син у родині єврейського купця. Працювати почав прикажчиком у свого старшого брата Самуїла Полякова. З 1865-го по 1870-й разом із ним брав діяльну участь у будівництві залізниць у Росії. У 1871 став купцем першої гільдії. Далі працював у банківській сфері, очолював багато банків і промислових компаній. Голова правління Московського міжнародного торговельного банку (1885–1908), Орловського комерційного банку (1871–1908), Московського земельного банку (1871–1914), голова ради Петербурзько-Московського комерційного банку (1895–1904), голова правління Комерційного страхового товариства (1873–1908), засновник Азовсько-Донського (1871) і Російського Торговельно-промислового (1890) банків. 1897-го здобув титул спадкового дворянина й чин дійсного статського радника.

У 1906-му дістав чин таємного радника. З 1883-го — Лазар Поляков — генеральний консул Туреччини в Росії а з 1890 року — генеральний консул Персії в Росії. Він очолював московську єврейську громаду від 1880 по 1914 рік.

Москва, вул. Кузнецький міст, 15. Приміщення Московського міжнародного торговельного банку, споруджене в 1897—1898 на зразок[1] банку Сан Спірито в Римі

У 1908, після економічної кризи, Поляков втратив значну частину своїх статків, і його усунули від керування більшістю акціонерних банків і підприємств. Контроль над його підприємствами перейшов до групи осіб на чолі з Володимиром Татищевим, яка консолідувала фінансові активи Полякова в новий Сполучений банк. Таку невдачу Полякова викликала, зокрема, не найкраща організація виробництва на його підприємствах. Наприклад, московська ґумова мануфактура Полякова (майбутній «Червоний богатир»), будучи малорентабельним підприємством з низьким технічним рівнем, не витримувала конкуренції з «Трикутником» і перед кризою, так що в 1909–1911 роках Татищеву довелося терміново закуповувати у Швеції нові технології для підтримки виробництва.

Лазар Поляков помер у січні 1914-го в Парижі, під час ділових переговорів[2]. Тіло перевезли до Москви і поховали на єврейському Дорогомиловському кладовищі. Після ліквідації цього кладовища в 1940-х роках останки Полякова перепоховано на Востряковському цвинтарі.

Родина

[ред. | ред. код]

дружина — Розалія

діти:

  • Ісаак Поляков (1873 — 25 березня 1937, Ніцца). Юрист, колезький радник, промисловець. Член ради Сполученого банку, член Московського торговельного товариства. Член правлінь Московського земельного банку, товариства телефонних споруд, Московсько-Київсько-Воронезької залізниці та ін. Емігрував до Франції.
  • Олександр Поляков (1880 — 2 січня 1942, Ніцца). Юрист, промисловець. Кандидат юридичних наук. Член Московського земельного банку, член правління Сполученого банку. Голова правління акціонерного Лісового товариства, кандидат на посаду директора правління товариства «Богатир» та ін. Член Московського товариства для спорудження та експлуатації під'їзних шляхів у Росії. Емігрував до Франції.
  • Михайло Поляков

Благодійність

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Цікавинки

[ред. | ред. код]

Член Лондонського королівського товариства, мистецтвознавець, фахівець у галузі танцю Олег Керенський (внук колишнього прем'єр-міністра Росії Олександра Керенського) у своїй монографії, виданій англійською мовою[3], наводить твердження сина Лазаря Полякова — Володимира, що балерина Анна Павлова була побічною (незаконнонародженою) дочкою його батька, тобто його єдинокровною сестрою. Американський імпресаріо балерини Соломон Юрок у своїх мемуарах «Імпресаріо» (Нью-Йорк, 1946 р.) повідомив, що Анна Павлова дозволила, щоб він після її смерти оголосив про її єврейське походження[2][4].

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Б. В. Ананьич. Банкирские дома в России 1860—1914 гг., СПб, Наука, 1991, Наука, 1991. ISBN 5020273155, ISBN 9785020273153, (2006: ISBN 5824307369)
  2. ↑ а б в Доктор исторических наук Эмануил Иоффе. Братья Полякови. «Вечерний Минск», 29.12.2011[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ Oleg Kerensky. Anna Pavlova. N-Y., Dutton Publ., 1973. ISBN 0-525-17658-6
  4. ↑ Люди и биографии. Павлова Анна Павловна — биография русской лирической балерини[недоступне посилання з липня 2019]
  • За основу цієї статті взято її відповідник у російській Вікіпедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поляков_Лазар_Соломонович&oldid=33931105