Полікарп (Радкевич)

Полікарп
Народився	14 серпня 1798(1798-08-14) Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Помер	22 серпня (3 вересня) 1867 (69 років) Орел, Російська імперія
Поховання	Орел
Діяльність	священник
Alma mater	Київська духовна академія
Посада	єпископ
Конфесія	православ'я

Єпископ Поліка́рп (до постригу Феодо́сій Іва́нович Радке́вич; 14 (25) серпня 1798(17980825), Руські фільварки, Кам'янецький повіт, Подільська губернія — 22 або 29 серпня (3 або 10 вересня) 1867, Орел) — український релігійний діяч доби Російської імперії. Духовний письменник. Ректор Смоленської духовної семінарії.

В Україні — інспектор Волинської духовної семінарії; настоятель Ніжинського Назарет Богородицького монастиря; настоятель Балаклавського Георгієвського монастиря; єпископ Одеський, вікарій Херсонської єпархії.

Біографія

Феодосій Іванович Радкевич народився 14 серпня (25 серпня за новим стилем) 1798 року на Руських Фільварках — передмісті Кам'янця-Подільського.

1819 року закінчив Подільську духовну семінарію. Як найкращого студента його направили навчатися до Київської духовної академії, яку Феодосій закінчив 1823 року зі ступенем кандидата богослов'я. І вже 17 вересня його призначили інспектором Волинської духовної семінарії.

23 лютого 1824 року — пострижено в ченці. 18 січня 1825 р. — рукоположено в ієродиякони, 21 листопада того ж року — в ієромонахи.

13 лютого 1826 р. призначено інспектором Орловської духовної семінарії.

1 лютого 1828 року надано ступінь магістра.

Від 15 липня 1829 р. — ректор Могилівської духовної семінарії, а від 25 серпня того ж року ще й настоятель Могилівського Братського Богоявленського та приписаного до нього Буйницького Свято-Духового монастирів.

30 серпня 1829 року возведено в сан архімандрита.

19 березня 1836 року переміщено ректором Смоленської духовної семінарії та настоятелем Смоленського Спасо-Авраамового монастиря.

2 січня 1843 р. призначено настоятелем Афінської посольської церкви в Греції.

8 березня 1850 року переведено настоятелем Ніжинського Назарет-Богородицького монастиря, а 15 листопада того ж року — настоятелем Бахчисарайського Успенського скиту.

Від 2 жовтня 1852 р. — настоятель Балаклавського Георгіївського монастиря.

5 липня 1853 року хіротонізовано на єпископа Одеського, вікарія Херсонської єпархії. Хіротонію здійснив архієпископ Херсонський і Таврійський Іннокентій (Борисов).

Від 24 березня 1857 року — начальник Російської Духовної місії в Єрусалимі. 30 вересня того ж року повернуто до попереднього місця служіння.

Від 12 липня 1858 року — єпископ Орловський і Севський.

Помер 22 (або 29) серпня 1867 року (через пізнє отримання звістки про його смерть 29 серпня відбулося найвище повеління про звільнення його на покій).

Поховано в Орлі в Успенській церкві архієрейського будинку, за правим кліросом.

Праці

• Сила православной веры // Странник. — Санкт-Петербург, 1860, август.
• Воззвание к сельским жителям по прочтении положения о приходских попечительствах при православной церкви // Странник. — Санкт-Петербург, 1865, январь.

Посилання

• Велика біографічна енциклопедія. Полікарп Радкевич [Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)