Політична антропологія

Антропологія
Типи Археологічна Культурна Лінгвістична Соціальна Фізична
Археологічна Аероархеологія Авіаційна Біблійна Біологічна Воєнна Екологічна Етнічна Зоологічна Палеоетноботаніка Підводна Судова Феміністична
Фізична Антропозоологія Біокультурна Еволюційна Молекулярна Нейрологічна Палеоантропологічна Приматологія Судова Харчова
Соціальна Культурна Візуальна Екологічна Економічна Інституційна Історична Кіборгів Когнітивна Медійна Медична Мистецька Міська Музейна Музична Правова Прикладна Природоохоронна Політико-економічна Політична Психологічна Публічна Релігійна Розвитку Символічна Трансгендерна Феміністична Цифрова
Лінгвістична Антропологічна Дескриптивна Діахронічна Етнолінгвістична Етнопоетична Семіотична Синхронічна Соціологічна
Методологія Антропометрія Включене спостереження Емічний та етичний Етнографія (онлайн) Етнологія Етноцентризм Крос-культурне порівняння Культурний релятивізм Насичений опис Рефлексивність Холізм
Ключові концепції Розвиток Еволюція Етнос Ґендер Колоніалізм Культура Мем Первісне суспільство Постколоніалізм Раса Родинні зв'язки Суспільство
Ключові теорії Акторно-мережева теорія Антропологія Боаса Етнічна дифузія Загальна теорія обміну Історичний партикуляризм Крос-культурні дослідження Культурний матеріалізм Постструктуралізм Продуктивні дослідження Структуралізм Функціоналізм Теорія культури Теорія систем Феміністична антропологія
Списки Антропологи за країною Антропологія за роками Бібліографія Журнали Історія Корінні народи Організації
Категорія • Портал

Політична антропологія — напрямок досліджень в соціальній антропології, що займається вивченням політичного процесу та політичних інститутів в традиційних суспільствах. Цей специфічний підхід — також необхідна частина політичної соціології.

Об'єкт політичної антропології — людина в тій або іншій формі, що займається політичною діяльністю. Вона досліджує передумови, умови входження людей в цю сферу соціального життя, її цікавить особовий вимір політичних стосунків, вона прагне встановити «сліди присутності» людини в політиці. Політична антропологія — це наука, яка вивчає людину як «політичну тварину», що діє у всіх політичних організмах, узятих у всій їх культурній, історичній і географічній різноманітності. Як конкретна наука з потужним емпіричним базисом, політична антропологія виникла на рубежі 1930-1940-х років. Виникнення політичної антропології як спеціальної наукової дисципліни зв'язують з виходом в 1940 році 3 класичних праць по африканістиці: двох робіт Е.Еванса-Прічарда, присвячених дослідженню політичного життя нілотських народів («Нуері» і «Політична система ануаков»), а також колективної праці «Політичні системи Африки» (під редакцією Е.Еванса-Прічарда і М.Фортеса). У цих творах досліджувалися конкретні випадки архаїчних суспільств Субсахарської Африки, повністю позбавлених звичних для європейця атрибутів політичної держави: держави з його апаратом примусу, адміністративно-бюрократичої ієрархії. Поряд з Африкою, методи політантропологічних досліджень застосовувалися і у вивченні інших, неафриканських архаїчних суспільств. Можна послатися на роботи британського антрополога А.Гольденвейзера, написані на основі його польових досліджень в Північній Америці, а також на праці Р.Лоуї і В.Маклеуда. Спочатку виходячи за рамки африканістики, політична антропологія предметом свого аналізу вважала не лише політичне управління в архаїчних суспільствах, повністю або частково ізольованих від світових соціоекономічних зв'язків, але і політичну культуру тих традиційних суспільств, які були вже порівняно давно втягнуті в інтернаціональну систему стосунків і схильні до процесу модернізації. У цьому сенсі предметом політичної антропології є динаміка інститутів соціального управління у всіх традиційних суспільствах, що переживають процес модернізації. Методи політичної антропології істотно збагатили сучасну політичну науку, звернувши її увагу на ті аспекти політичного, які виявляються в будь-яких, у тому числі і в сучасних західних суспільствах, але роль яких традиційно недооцінювалася політологами: це всякого роду неінституціонлізовані ситуативні форми політики, її символічні, ігрові форми прояви, які особливо важливі на мікрополітичному рівні (усередині окремих груп і колективів). У радянському суспільствознавстві термін «Політична антропологія» був табуїзований через свою невідповідність офіційному трактуванню політичного як виключно класово-державного. Тому для позначення науки, яка вивчає недержавні політичні стосунки в архаїчних і інших традиційних суспільствах, застосовувався термін «потестарно-політична етнографія».

Українська політична антропологія

Школа української політичної антропології зародилась на кафедрі політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за участі професора Ф. М. Кирилюка та його учня — В. М. Мельника. Останній став автором монографії під назвою «Нариси з теорії соціокультурної антропології», де два розділи присвячені проблемам теорії і практики політичної антропології. Ця книга була офіційно презентована 21 квітня 2016 року на кафедрі політології КНУ ім. Т. Шевченка в рамках Днів науки філософського факультету-2016.

Мельник Віктор Мирославович — український політолог-міжнародник, юрист, журналіст. Він навчався в інституті міжнародних відносин Вроцлавського університету (Польща) та в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Проблемами політичної антропології він зацікавився ще в 2012 році і з того періоду намагається оформити цілісну систему української політичної антропології, що, на його думку, може бути досягнуто лише за умов поєднання етнопсихологічної методології із концепцією географічного детермінізму. Віктор Мельник є автором понад 100 наукових статей в галузі політичної і психологічної антропології. У 2016 році в Німеччині, англійською мовою, була опублікована чергова його книга — «Етнополітичні нариси», офіційний реліз якої відбувся 18 березня 2016.

У монографії «Нариси з теорії соціокультурної антропології», а також у статті «Новий погляд на теорію політичної антропології» Віктор Мельник запропонував принципово нове визначення політичної антропології — «це дисципліна соціокультурної антропології, що займається вивченням впливу традицій на становлення політичного світогляду людини, значення традиціоналізму як ідеологічної та психологічної категорії, ролі соціальних факторів у державному будівництві».

Література

• О. Токовенко, В. Пащенко . Антропологія політична // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 34. — ISBN 978-966-611-818-2.
• Антропология власти. Хрестоматия по политической антропологии / Сост. и отв. ред. В. В. Бочаров. Т.1,2. — СПб.: Изд-во СПбГУ, 2006, 2007.
• Баландьє Ж. Політична антропологія. Пер. з фр. — К.: Альтерпрес, 2002.
• Бочаров В. В. Политическая антропология и общественная практика // Журнал социологии и социальной антропологии. 1998. Том 1. № 2. — С. 131—145.
• Крадин Н. Н. Политическая антропология: Учебник. — М.: Логос, 2004.
• Лефорт К. Формы истории. Очерки политической антропологии. — СПб.: Наука, 2007.
• Мельник В. М. Нариси з теорії соціокультурної антропології / В. М. Мельник. — Вінниця: Вінницька міська друкарня, 2015. — 552 с.
• Melnyk V. Ethnopolitical Essays / Viktor Melnyk. — Saarbrucken: Lambert academic publishing, 2016. — 70 pp.