Пономарьов Микола Вікторович
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
Пономарьов Микола Вікторович | |
---|---|
![]() | |
Народився | 25 квітня 1947 (77 років) ![]() Солікамськ, Пермська область, РРФСР, СРСР ![]() |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Місце проживання | Солікамськ ![]() |
Діяльність | художник, графік, скульптор, ілюстратор, краєзнавець, поет ![]() |
Микола Вікторович Пономарьов (нар. 1947 р., Солікамськ, Пермська область[1]) — російський художник, графік та ілюстратор[2], краєзнавець, поет. У 1970 році закінчив Нижньотагільський художньо-графічний педінститут. З 1968 року — учасник міських, обласних, зональних, республіканських і федеральних (з 1994 року) виставок. 1968, 1977, 1982 року — персональні виставки в Солікамському історико-краєзнавчому музеї (нині у філії «Художній музей» Солікамського краєзнавчого музею). У 1992 році — в місті Березники[1].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/da/%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%91%D0%B2_%D0%9D_%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D1%8B%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D0%BA_%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%8E%D1%80%D0%B0.jpg/220px-%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%91%D0%B2_%D0%9D_%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D1%8B%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D0%BA_%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%8E%D1%80%D0%B0.jpg)
Витоки творчості Миколи Вікторовича Пономарьова — з дитинства: це двоповерховий будинок на березі річки Боровиці, де в малюванні та музиці хлопчик наслідував одній із своїх сестер. У Нижньотагільському педагогічному інституті на художньо-графічному відділенні з перших років навчання захопився графікою. Матеріал для дипломної роботи був зібраний під час поїздки в Ямало-Ненецький національний округ: п'ять аркушів ліногравюр «Північ» отримали у дипломної комісії оцінку «відмінно»[2].
Після служби в армії, вже з сім'єю, художник повернувся в Солікамськ. Поступив на роботу в педучилищі, вів ізостудію. Працював конструктором, цеховим художником[2]. До 30-річчя перемоги за проектом М. В. Пономарьова (і з його безпосередньою участю) спільно з архітектором Тимофеєвим реконструйований пам'ятник загиблим від ран у Другої світової війни в госпіталях Солікамська. Пам'ятник відлито в Солікамському ЦПК та встановлено поряд з братськими могилами більше ста солдатів і офіцерів. У 1985 році на честь 40-річчя Перемоги біля меморіалу запалили вічний вогонь та встановили танк Т-34 з написом на вежі «555» (на честь ювілею Солікамська в 1985 році)[4].
Для Музею солі Росії виконав погруддя першовідкривача калійних солей Миколи Павловича Рязанцева, а для Народного театру Солікамського целюлозно-паперового комбінату оформив виставу. Кілька років працював художником-експозиціонером у Солікамському краєзнавчому музеї: оформляв виставки, каталоги, афіші, створював значки, медалі, сувеніри. Обраний головою міського об'єднання художників[5][2]. Викладав у міському художньому коледжі[6].
Напередодні святкування 270-річчя ботанічного саду Григорія Демидова створив музейну експозицію в Солікамському еколого-біологічному центрі[7], раніше — в музеї ВАТ «Солікамськбумпром» та міській Раді ветеранів[6]. 14 листопада 2006 року в Солікамську було створено краєзнавче товариство, та М. В. Пономарьов увійшов у її Раду правління[8].
Захоплюється живописом, скульптурою, прикладним мистецтвом, графікою і промграфікою, малюнком, фотографією, різьбленням по дереву (природа, люди, стародавня архітектура), краєзнавством і поезією[9], оформляє тематичні стенди та інтер'єри[10] (наприклад, зал міського відділу Солікамського Загсу[6] та ін). Майстер кольорового естампу[6]. Плавав по Волзі, побував у кількох експедиціях, пройшов по Бабіновській дорозі з метою створити пам'ятник Артемію Бабінову (вже розроблений його ескіз)[11]. Працював над скульптурною композицією на честь Василя Тьоркіна для Смоленська, над проектами скульптури Лізи Чайкіної та пам'ятника воїнам-афганцям[6].
Роботи неодноразово[6] виставлялися в картинних галереях Москви, Пермі, Свердловська (Єкатеринбурга)[5], Березників, Нижнього Тагілу, Уфи[10] та інших міст. Працював над серією гравюр «Архітектурні пам'ятки Солікамська», «Земля Уральська», серією картин маслом за башкирськими начерками та ін. Роботи придбані Солікамським краєзнавчим музеєм, Пермською художньою галереєю[2][12], експонуються в Музеї солі Росії[6].
-
«Майстер Плєшков Василь Федорович»
-
«Дворик»[13]
-
«Місток»[14]
-
«Ранок. Солікамськ»[15]
-
«Троїцький собор. Іній»
-
«Марка Лось» (Вішерський заповідник)
-
«Рудник»
-
«На Тюлькинському рейді»
-
«Птах»
-
«Трави складені»
-
«Геолог»
- Баньковский Л. В. Соликамск: город-кристалл: Начала соликамсковедения / Рецензент Ю. С. Чирков. — 2-е, доп., исп. — Соликамск : РИО ГОУ СПО «СГПИ», 2006. — 330 с. — ISBN 5-89469-042-0.
- Евграфова Л., Соколкова Д. Г., Пономаренко В. П. Каталог: графика, живопись, скульптура: 10-летие отдела изобразительного искусства / Отв. за выпуск В. П. Пономаренко, отв. ред. А. Г. Будрина. — Соликамск : Отдел культуры Соликамского горисполкома, Соликамский краеведческий музей, 1985. — С. 3—9.
- Елькин В. Тихая мелодия гравюр // Соликамский рабочий : газета. — 1981. — Число 19. — Декабрь.
- Пономаренко В. П.. «Соль Камская». Каталог выставки Центрального дома работников искусств в Москве. Живопись, графика, декоративно-прикладное искусство. — Соликамск : Ассоциация возрождения исторических городов России «Регион», Союз малых городов России, Администрация Соликамска, 1994. — С. 29.Пономаренко В. П.. «Соль Камская». Каталог выставки Центрального дома работников искусств в Москве. Живопись, графика, декоративно-прикладное искусство. — Соликамск : Ассоциация возрождения исторических городов России «Регион», Союз малых городов России, Администрация Соликамска, 1994. — С. 29.
- Савенкова Н. М. Мемориал умершим в госпиталях // Соликамская азбука. — 2-е. — Соликамск : «Соликамск.ru», 2012. — С. 106.
- Семянников В. «Давно живу я стариною родного града моего». Художник и мысли // Мысль : газета. — Пермское отделение Всесоюзного астрономо-геодезического общества при Академии наук СССР, Пермская областная организация Союза научных и инженерных обществ СССР, Пермский научный центр УрО АН СССР, 1991. — № 2 (октябрь). — С. 8. Архівовано з джерела 6 серпня 2018. Процитовано 12 грудня 2020.
- Турковская Е.. Во всём — своя внутренняя музыка // Эхо Урала. Столетию профсоюзов России посвящается. — Соликамск : МУП Издательский дом «Соликамские вести», 2006. — С. 55—57. — ISBN 0952520X.
- ↑ а б «Соль Камская». Каталог выставки в Москве, 1994.
- ↑ а б в г д В. Семянников, 1991.
- ↑ Соликамск: город-кристалл, 2006, с. 125.
- ↑ Савенкова Н. М., 2012.
- ↑ а б Елькин В., 1981.
- ↑ а б в г д е ж Турковская Е., 2006.
- ↑ Баньковский Л. В. «Растения в архитектуре». Новая выставка в Соликамском эколого-биологическом центре. // Соликамский рабочий. — 2001. — 24 июля
- ↑ Игорь Чечубалин. Краеведы объединились. // Наш Соликамск (газета). — 2007. — № 4 — Январь
- ↑ Зазеркалье. // Город N-ск (газета). — Соликамск. — 2000. — № 1 — Апрель. — С. 7.
- ↑ а б Анатолий Петров. «Чёрное и белое» // Верхнекамье. — 2009. — № 2 — 22 апреля. — С. 4.
- ↑ Светлана Токарева (20.04.2017). Соликамский художник Николай Пономарев празднует юбилей. vk-online.ru. Информационное агентство «Верхнекамье». Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 17 січня 2018.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
(довідка); Проігноровано невідомий параметр|accessyear=
(можливо,|access-date=
?) (довідка) - ↑ Каталог: графика, живопись, скульптура, 1985.
- ↑ Соликамск: город-кристалл, 2006, с. 245.
- ↑ Соликамск: город-кристалл, 2006, с. 129.
- ↑ а б Соликамск: город-кристалл, 2006, с. 103.