Перейти до вмісту

Понурівка

Координати: 52°21′51″ пн. ш. 32°50′29″ сх. д. / 52.36416667° пн. ш. 32.84138889° сх. д. / 52.36416667; 32.84138889
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Понурівка
ПануровкаПонуровка
Садиба Миклашевських у Понурівці Стародубського району
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації  Брянська область
Муніципальний район Стародубський
Поселення Понуровське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 15 250 800 001[1]
Код ЗКТМО: 15650472101
Основні дані
Населення 550 (2010)
Поштовий індекс 243262[2]
Телефонний код +7 48348
Географічні координати: 52°21′51″ пн. ш. 32°50′29″ сх. д. / 52.36416667° пн. ш. 32.84138889° сх. д. / 52.36416667; 32.84138889
Часовий пояс MSK (UTC+4)
Мапа
Понурівка (Росія)
Понурівка
Понурівка

Понурівка (Брянська область)
Понурівка
Понурівка

Мапа

Понурівка (рос. Понуровка) — село Стародубського району Брянської області, Російська Федерація. Адміністративний центр Понуровського сільського поселення.

Населення становить 550 осіб (за переписом 2010).

Історія

[ред. | ред. код]

Уперше згадувалося 1669 року як розкольницька слобода, з 1680-х років володіння полковника С. І. Самойловича, з 1687 року – гетьмана Мазепи, з 1693 року – Миклашевських.[3][4] Миклашевські наприкінці XVIII – на початку XIX століть побудували садибу (нині майже повністю зруйнована).[5]

За даними на 1859 рік ,у власницькому містечку Панурівка (Понорівка, Понурівка) Стародубського повіту Чернігівської губернії мешкало 1484 особи (721 чоловічої статі та 763 — жіночої), налічувалось 123 дворових господарства, існувала православна церква, поштова станція й суконна фабрика[6].

Станом на 1886 рік у колишньому державному й власницькому містечку Понуровської волості мешкало 1830 осіб, налічувалось 312 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, поштова станція, постоялий двір, 2 постоялих будинки, 2 лавки, водяний і вітряний млини[7].

За даними на 1893 рік, у містечку мешкало 2294 особи (1123 чоловічої статі та 1171 — жіночої), налічувалось 362 дворових господарства[8].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1852 осіб (820 чоловічої статі та 1032 — жіночої), з яких 1659 — православної віри[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Код ЗКАТУ для села Понурівка. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
  2. Поштові індекси населених пунктів Стародубського району (рос.)
  3. Чеплянская, Екатерина Александровна. Из цикла «Села Стародубского уезда». Понуровка (рос.). Государственное казенное учреждение Брянской области «Государственный архив Брянской области». Процитовано 3 лютого 2023.
  4. Модзалевский, Вадим Львович (1912). Малороссийскiй родословникъ. Съ 40 портретами (рос.). Т. Том 3 (Л – О). Київ: Типо-Литография "С. В. Кульженко". с. 477—478.
  5. Шпунтов, Александр Васильевич (2018). Понуровка. Дворянские усадьбы Брянского края: из истории культурного наследия Брянщины (PDF) (рос.). Т. 1. Брянск: Буквица. с. 274—289. Процитовано 3 лютого 2023.
  6. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 3286)
  7. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  8. рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 142), (код 1879)
  9. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-263. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)