Перейти до вмісту

Попадич Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Василь Попадич
Попадич Василь Васильович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження12 серпня 1983(1983-08-12)
с. Ділове, Рахівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Смерть29 серпня 2022(2022-08-29) (39 років)
поблизу м. Херсона
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Васи́ль Васи́льович Попа́дич (нар. 12 серпня 1983, Ділове, Закарпатська область, Україна — пом. 29 серпня 2022, Херсонська область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Попадич народився 12 серпня 1983 року в селі Ділове Рахівського району на Закарпатті. Після закінчення загальноосвітньої школи в рідному селі у 2001—2003 роках проходив строкову військову службу в ЗСУ. Був мобілізований 31 липня 2014 року. В складі 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади брав участь у бойових діях під час АТО на сході України: у боях за Дебальцеве, Авдіївку, Станицю Луганську та інші села та містечка України. У лавах рідної бригади обіймав військову посаду механіка-водія гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону військової частини А1556. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом із спісвслуживцями перебував на передовій. Загинув у важких боях за Херсон з військами РФ 29 серпня 2022 року. Чин прощання із загиблим відбувся 5 вересня 2022 року. Похований Василь Попадич у рідному селі[1][2][3][4]. Напередодні Дня захисників та захисниць України 13 жовтня 2022 року начальник Рахівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Йосип Бундзяк з секретарем Рахівської міської ради Дмитром Брехдічуком вручили медаль його матері[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6];
  • медаль «За військову службу Україні» (2022) — особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
  • орден «За мужність» II ступеня (2024) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У війні за Україну загинув Василь Попадич з Рахівщини (ФОТО). https://zakarpattya.net.ua (укр.). 31 серпня 2022. Процитовано 16 січня 2023.
  2. Романюк, Лариса (31 серпня 2022). На війні загинув захисник із Закарпаття Василь Попадич. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 21 січня 2023.
  3. НА ВІЙНІ ЗАГИНУВ РАХІВЕЦЬ ВАСИЛЬ ПОПАДИЧ. https://1-tv.com.ua (укр.). 31 серпня 2022. Процитовано 21 січня 2023.
  4. У Діловому поховали солдата Василя ПОПАДИЧА (ФОТО). http://rakhiv-mr.gov.ua (укр.). 6 вересня 2022. Процитовано 21 січня 2023.
  5. Медаль «ЗАХИСНИКУ ВІТЧИЗНИ », якою нагороджений Василь Васильович ПОПАДИЧ, вручили матері (ФОТО). http://rakhiv-mr.gov.ua (укр.). 13 жовтня 2022. Процитовано 21 січня 2023.
  6. Президент відзначив військовослужбовців державними нагородами. https://armyinform.com.ua (укр.). 8 квітня 2022. Процитовано 16 січня 2023.
  7. Указ Президента України від 12 лютого 2024 року № 76/2024 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]