Попов Володимир Геннадійович

Попов Володимир Геннадійович
Попов Володимир Геннадійович;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	23 березня 1993; Якимівка
Смерть	5 вересня 2014 (21 рік); Широкине
Псевдо	«Студент»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	«Хортиця»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Широкине;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Попов Володимир.

Володи́мир Генна́дійович Попо́в (нар. 23 березня 1993(19930323) — пом. 5 вересня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1993 року в смт Якимівка (Якимівський район, Запорізька область). Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, по тому працював у Борисполі.

Призваний за мобілізацією літом 2014-го, механік-радіотелефоніст 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця».

5 вересня 2014 року, ще до настання «часу тиші», солдати Збройних Сил України вибили бойовиків із Широкиного та продовжили наступ в напрямі Новоазовська — розпочалися дії о 6-й ранку українською артпідготовкою, після того рушили танки і регулярні частини, за ними — Нацгвардія і добровольчі батальйони^[1]. Вранці цього дня при спробі в складі першої мотопіхотної роти, посиленої танковою ротою 17ОТБ, з боєм зайняти місто Новоазовськ під час несподіваного мінометного обстрілу загинули бійці 23 ОМПБ — старші солдати В'ячеслав Комар, Володимир Попов та солдат Юрій Демидов. Володимир їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.

Тіло Володимира було захоронене в селі Заїченко Новоазовського району. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу. Після проведення експертизи ДНК воїна поховали в смт Якимівка 1 грудня 2014 року.

Без Володимира лишились мама та старший брат.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

29 вересня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]
орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» третього ступеня (посмертно)
14 жовтня 2015 року нагороджений відзнакою «За оборону Маріуполя» (посмертно).
жовтнем 2017 року нагороджений медаллю «23 окремий батальйон „Хортиця“»
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 2, місце 23
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 вересня^[3]

Примітки

↑ Антитерористична операція. Хроніка подій (рос.). Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 9 лютого 2017.
↑ Указ Президента України від 29 вересня року № 421/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ В Міноборони вшанували загиблих українських воїнів

Посилання

Попов Володимир Геннадійович

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Антитерористична операція. Хроніка подій (рос.). Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 9 лютого 2017.

[2] Указ Президента України від 29 вересня року № 421/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

[3] В Міноборони вшанували загиблих українських воїнів

[1]

[2]

[3]