Попов Володимир Федорович
| Попов Володимир Федорович | |
|---|---|
| Народився | 28 липня (10 серпня) 1907  Харків, Російська імперія |
| Помер | 2001[1][2][…] Москва, Росія |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна |  Російська імперія СРСР Росія |
| Діяльність | письменник, металург, новеліст |
| Галузь | белетристика[4] |
| Alma mater | ДВНЗ ДонНТУ |
| Знання мов | російська |
| Членство | СП СРСР |
| Напрямок | соціалістичний реалізм |
| Жанр | проза, роман і оповідання |
| Нагороди |     |
| IMDb | ID 0691366 |
Володи́мир Фе́дорович Попо́в (нар.28 липня 1907 — пом.2001, Москва) — радянський письменник. Лауреат Сталінської премії (1949) за роман «Сталь і шлак».
Народився 28 липня 1907 р. в сім'ї службовця Харкові. Закінчив Донецький індустріальний інститут, працював інженером на металургійних заводах Донбасу. У романі «Сталь і шлак» (1948), за який удостоєний Державної премії в 1949 році, зображених діяльність підпільної партійної організації та колективу металургійного заводу в Донбасі в період ВВВ. Помер 2001 р. у Москві.
До війни працював заступником начальника мартенівського цеху Єнакіївського металургійного заводу.
Друкувався з 1947 р. За його твором знято телефільм «Здобудеш у бою» (1970), а за мотивами роману «І це називається буднями» — «Сьогодні і завтра» (1979, 3 а).
Почесний громадянин Єнакієвого.[5]
- Українська Радянська Енциклопедія. Т.9. К., 1983. — С.5.
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 10 серпня
- Народились 1907
- Уродженці Харкова
- Померли 2001
- Померли в Москві
- Поховані на Ваганьковському кладовищі
- Випускники ДонНТУ
- Члени Спілки письменників СРСР
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Лауреати Сталінської премії II ступеня
- Українські письменники Донецької області
- Російські письменники
- Лауреати Сталінської премії
- Почесні громадяни Єнакієвого