Попівська сотня
| Попівська сотня | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Основні дані | ||||
| Полк: |  Ніжинський
| |||
| Утворена: | 1758 | |||
| Ліквідована: | 1782 | |||
| Населені пункти | ||||
| Центр: | Попівка | |||
| Кількість сіл: | 17 | |||
| Сотенна влада | ||||
| Сотники | ||||
Попівська сотня — адміністративно-територіальна і військова одиниця Ніжинського полку Гетьманщини. Створена 1757 року за рішенням Гетьмана України Кирила Розумовського. Центр — село Попівка.
Одна з 22-ох сотень Ніжинського полку.
Сотня займала східну частину Ніжинського полку у безпосередній близькості до кордону Московії. Гарні ґрунти і близькість Конотопської фортеці — основна причина виникнення села Попівки ще в часи Речі Посполитої.
За описом, зробленим на 1654 року, село Попівка значиться як велике село, в якому було 339 дворів, з них 130 козацьких, а 133 — міщанських. Село входило до складу Конотопської сотні Ніжинського полку, однак місцеві козаки належали до спеціального палубничого куреня — підрозділу, що супроводжував у походах гетьманські палуби — великі обозні вози.[2] Тому попівські козаки підлягали безпосередньо уряду Гетьмана в Батурині.
У 1750-тих Гетьман України Кирило Розумовський почав подрібнення великих сотень у Прилуцькому та Ніжинському полку, внаслідок чого 1758 року з'явилася окрема Попівська сотня — 22-га за ліком та 56-та в історії Ніжинського полку. За описом 1765-1769 років, Попівській сотні підлягали 17 населених пунктів (при чому сусідня Конотопська сотня мала 58 сіл та хуторів). Сотня проіснувала до ліквідації полково-сотенного устрою на Гетьманщині 1782 року.
У 1760-х - 1770-х рр, місцева сотенна канцелярія користувалася печаткою з гербом: у полі щита - кавалерський хрест, обабіч якого - два півмісяці з зірками; вгорі, над хрестом, - скручений у вузол мотузок.
1782 року територія Попівської сотні включена до складу Новгород-Сіверського намісництва Російської імперії.
Нині територія колишньої сотні перебуває в складі Конотопського району Сумської області.
- Іван Жила (1757);
- Микола Кленус (16 листопада 1757-1771);
- Василь Богдановський (22 липня 1771 - 23 листопада 1781).[3]
- Стефан Скаловський (1757-1758);
- Семен Скаловський (? - 1766- 1775);
- Михайло Баклан (1781-1782);
- Федір Острожський (1782).[4]
- Григорій Волховський (1766)[4]
- Микола Кривуня (?-?)[4]
- Тиміш Забіяка (1766)[4]
- ↑ Желіба О. Полкові та сотенні печатки Ніжинського полку (у збірці філії Державного архіву Чернігівської області в місті Ніжині) // Знак. – 1999. – березень. – С. 4.
- ↑ Олег Корнієнко. Зруйновані храми Сумщини. Суми, 2009, С. 112
- ↑ Володимир Кривошея. Українська козацька старшина. Київ, «Стилос», 2005, С. 90 ISBN 966-8009-50-9
- ↑ а б в г Володимир Кривошея. Там само
- Козацкие полки — военные и административно-территориальные единицы в Украине(рос.)
- Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 155-156;
- Кривошея В. Українська козацька старшина. Ч 1. Реєстр урядників гетьманської адміністрації. – Вид. 2-ге, доповнене, уточнене і виправлене. – К.: Стилос, 2005. – С. 90-91.