Пораке чорнощокий
| Пораке чорнощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phalaenoptilus nuttallii (Audubon, 1844)[3] | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Проживання впродовж року | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Caprimulgus nuttallii Audubon, 1844 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пора́ке чорнощокий[4] (Phalaenoptilus nuttallii) — вид дрімлюгоподібних птахів родини дрімлюгових (Caprimulgidae). Мешкає в Північній Америці[5][6]. Це єдиний представник монотипового роду Чорнощокий пораке (Phalaenoptilus).
Чорнощокий пораке є найменшим представником родини дрімлюгових у Північній Америці. Його довжина становить 18-21 см, розмах крил 30 см, самці важать 31-58, самиці 37-58 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла коричнева або сріблясто-сіра, поцяткована чорними плямками. Горло біле, на обличчі чорна «маска», верхня частина грудей чорна. Крила довгі, округлої форми, крайні стернові пера на кінці білі. У молодих птахів білі плями на горлі і хвості менш виражені, забарвлення має попелястий відтінок.
Чорнощокий пораке був проілюстрований і офіційно описаний орнітологом Джоном Джеймсом Одюбоном у 1844 році, за зразком самця, зібраного на східному березі річки Міссурі, між Форт-П'єром і гирлом річки Шайєнн в Південній Дакоті. Вид був названий на честь англійського ботаніка і зоолога Томаса Наттолла[7]. У 1880 році американський орнітолог Роберт Ріджвей виділив чорнощокого пораке в монотиповий рід Phalaenoptilus.
Виділяють шість підвидів:[8]
- P. n. nuttallii (Audubon, 1844) — Південно-Західна Канада, захід США та північ Мексики;
- P. n. californicus Ridgway, 1887 — захід Каліфорнії і північ Баха-Каліфорнії;
- P. n. hueyi Dickey, 1928 — південний схід Каліфорнії, південний захід Аризони і північний схід Баха-Каліфорнії;
- P. n. dickeyi Grinnell, 1928 — південь Каліфорнійського півострова;
- P. n. adustus Van Rossem, 1941 — Південна Аризона і Північна Мексика;
- P. n. centralis Moore, RT, 1947 — Центральна Мексика.
Чорнощокі пораке мешкають у Канаді, США і Мексиці. Північні популяції взимку мігрують на південь ареалу. Вони живуть в сухих і високогірних чагарникових заростях, на сухих луках, в напівпустелях і пустелях, серед скель, на висоті від 500 до 1000 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Сезон розмноження на півдні ареалу триває з березня по серпень, на півночі ареалу з кінця травня по вересень. Гніздо чорнощокого пораке являє собою неглибоку ямку в землі, часто під кущем або серед густої трави, біля підніжжя пагорба. В кладці 2 білих, кремових або рожевуватих яйця, іноді поцяткованих темними плямками. Інкубаційний період триває 20—21 день, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 20—23 дні після вилуплення. Іноді за сезон можуть вилупитися дві кладки.
Чорнощокий пораке — єдиний відомий вид птахів, здатний впадати в торпор на тривалий проміжок часу (від кількох тижнів до місяців)[9]. Це відбувається на півдні його ареалу в США, де чорнощокі пораке проводять більшу частину зими в нерухомості, сховавшись серед каміння. Такий тривалий період заціпеніння схожий на стан сплячки, не притаманний для інших птахів. Він був описаний американським зоологом Едмундом Джагером, який спостерігав за чорнощокими пораке, що впали в сплячку в горах Чаквалла[en] в Каліфорнії у 1948 році[10].
- ↑ BirdLife International (2016). Phalaenoptilus nuttallii.
- ↑ Ridgway, Robert (1880). Revisions of nomenclature of certain North American birds. Proceedings of the United States National Museum. 3: 1–16 [5].
- ↑ Audubon, John James (1844). Nuttal's Whip-Poor-Will. The Birds of America, from drawings made in the United States and their territories. Т. 7. New York: J.B. Chevalier. с. 350—352, Plate 495.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Audubon Society -- Common Poorwill.
- ↑ Ryser, Fred A. (1985). Birds of the Great Basin: A Natural History. University of Nevada Press. с. 305. ISBN 0-87417-080-X.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 276. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nightjars, Oilbird, potoos, frogmouths. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 травня 2022.
- ↑ McKechnie, Andrew W.; Ashdown, Robert A. M.; Christian, Murray B.; Brigham, R. Mark (2007). Torpor in an African caprimulgid, the freckled nightjar Caprimulgus tristigma (PDF). Journal of Avian Biology. 38 (3): 261—266. doi:10.1111/j.2007.0908-8857.04116.x. Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2008. Процитовано 8 липня 2008.
- ↑ Jaeger, Edmund (January 1951). Poorwill Sleeps Away the Winter. National Geographic Society.
- Cleere and Nurney, 1998. Nightjars, ISBN 1-873403-48-8
- Paul R. Ehrlich; David S. Dobkin; and Darryl Wheye, 1988. The Birder's Handbook. New York: Simon and Schuster, ISBN 0-671-62133-5
- Terres, 1980. Audubon Society Encyclopedia of North American Birds. New York: Alfred A. Knopf, ISBN 0-394-46651-9
- National Geographic Society, 1987. Field Guide to the Birds of North America. Washington, D.C.: National Geographic Society. ISBN 0-7922-7451-2
- Arizona State University
- San Bernardino County Museum — refers to Wilson Hanna, oologist
- Common Poorwill photo gallery VIREO
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |