Портал:Африка/Вибрана стаття
Вибрана стаття/1
[ред. код]Бізе́рта (араб. بنزرت, фр. Bizerte, англ. Bizerte, Bizerta) — місто на півночі Тунісу, адміністративний центр вілаєту Бізерта.
Найпівнічніше місто Африки, розташоване поблизу крайньої північної точки континенту — мису Бланко. Промисловий, транспортний і туристичний центр. Великий середземноморський порт і головна база ВМС Тунісу. До 1963 року стратегічна військово-морська і повітряна база Франції у Північній Африці. Застарілі назви Біцерта, Бенсерта, Бенцерт.
Бізерта відома як найстаріше та історично найбільш європейське місто Тунісу. Її історія на порядок більше пов'язана з історією сучасної Європи ніж інших міст арабського Сходу.
Вибрана стаття/2
[ред. код]Замбе́зі — четверта за довжиною річка Африки. Площа її басейну становить 1570 тис. км², що дещо менше, ніж половина басейну Нілу. Річка довжиною 2574 км починається в Замбії, тече через Анголу і Замбію і удовж кордонів Намібії, Ботсвани, Замбії і Зімбабве до Мозамбіку, де впадає в Індійський океан. Назва «Замбезі» мовою народу тонга означає «Велика річка».
.jpg)
Найбільш видовищним місцем Замбезі є водоспад Вікторія, один з найвищих водоспадів світу. Також варто згадати водоспади Чавума на кордоні Замбії з Анголою і Нгоньє — поблизу Сіоми в західній Замбії. Лише в п’яти місцях річище Замбезі перетинається мостами: в Чін'їнджи (пішохідний), Катіма-Муліло, Вікторія-Фолз, Чірунду і Тете, а також греблею гідроелектростанції Каріба.
На річці збудовані дві великі гідроелектростанції: Каріба на кордоні Замбії і Зімбабве і Кабора-Басса в Мозамбіку. Також є декілька менших електростанцій на водоспаді Вікторія.
Внаслідок численних водоспадів, мілин, порогів і перекатів річка судноплавна лише на окремих не дуже довгих ділянках своєї течії, і не має великого транспортного значення.
Вибрана стаття/3
[ред. код]
Навколосвітня подорож Чарлза Дарвіна — подорож Чарлза Роберта Дарвіна на кораблі «Бігль» у 1831—1836 роках, завдяки якій учений започаткував еволюційне вчення, поставивши біологію на досить міцну наукову основу. Поряд із відомими науковими експедиціями XIX століття ця мандрівка під командуванням капітана Роберта Фіцроя займає одне з видних місць. В історії географічних відкриттів особливе значення подорожі надають роботи зі зйомки місцевості для нанесення на мапу точних берегових обрисів південної частини Південної Америки та течії річки Санта-Крус. Однак всесвітню славу подорожі «Бігля» пов'язують саме з Чарлзом Дарвіном.
31 травня експедиція «Бігля» прибула до південного краю Африки — мису Доброї Надії і зупинилася в бухті Саймонс, що біля Кейптауна. Наступного дня, 1 червня, Дарвін здійснив похід вглиб Південної Африки. Він оглянув навколишні території, але не досліджував флору чи фауну.
16 червня капітан Фіцрой вивів корабель з Південної Африки, і вже 8 липня експедиція досягла острова Святої Єлени. Дарвін провів низку екскурсій по острову та зробив декілька досліджень місцевої флори. Його увагу привернули ендемічні види молюсків, більшість яких були вимерлими. Було зібрано колекцію мушель із 16 видів, 7 з яких — ендеміки. Вчений звернув увагу і на місцевих птахів. 19 липня «Бігль» прибув на острів Вознесіння, на якому вчений знайшов чорних щурів, завезених сюди мореплавцями. 23 липня експедиція відчалила з острова і взяла курс на Бразилію, місто Баїя.
Вибрана стаття/4
[ред. код]
Бана́н (Musa) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини бананових. Його батьківщиною є тропіки Південно-Східної Азії, зокрема Малайського архіпелагу, де він з давніх часів використовується дуже широко. Бананами також називають їстівні плоди цих рослин. Станом на сьогодні різні сорти культигену Musa × paradisiaca, створеного на основі деяких видів цих рослин, культивуються в тропічних країнах і в багатьох з них складають найважливішу частку експорту. Частка бананів серед вирощуваних культур займає четверте місце у світі, поступаючись тільки рису, пшениці і кукурудзі. Рід об'єднує 40—80 видів (залежно від класифікації), поширених головним чином у Південно-Східній Азії і на островах Тихого океану. Найпівнічніший вид — японський банан (Musa basjoo), родом з материкового Китаю, вирощується як декоративна рослина на чорноморському узбережжі Кавказу, в Криму і Грузії.
Вибрана стаття/5
[ред. код]
Перша франко-малагасійська війна — колоніальна війна Франції проти королівства Імерина. Метою Франції було перетворення Мадагаскару на частину своєї колоніальної імперії.
Є складовою серії війн Франції проти малагасійців; отримала продовження у вигляді Другої війни. 16 травня 1883 року без оголошення війни Франція розпочала військові дії проти Імерина. Через запеклий опір народу Мадагаскару інтервенти за два роки не змогли захопити острів. Після декількох поразок (зокрема у війні в Індокитаї) французи сіли за стіл переговорів, які закінчились підписанням 17 грудня 1885 року нерівноправного та невигідного для королівства Імерина мирного договору.
Вибрана стаття/6
[ред. код]
Озеро Нья́са, також озеро Мала́ві (англ. Nyasa чи Malawi, порт. Lago Niassa) — третє за площею і найбільш південне з озер Великої Рифтової долини в Східній Африці, яке заповнює глибоке провалля в земній корі між Малаві, Мозамбіком і Танзанією. Це дев’яте за розміром і третє за глибиною (після Байкалу і Танганьїки) серед прісноводних водойм світу. Воно містить 7% світових запасів рідкої прісної води і створює найрізноманітнішу озерну екосистему за кількістю видів, більша частина з котрих — ендеміки.
«Ньяса» — слово мовою яо, яке означає «озеро».
Вибрана стаття/7
[ред. код]
«Касабла́нка» (англ. Casablanca) — американський кінофільм 1942 року, романтична драма, поставлена режисером Майклом Кертісом з Гамфрі Богартом та Інгрид Бергман у головних ролях. Дія фільму розгортається в марокканському місті Касабланка у часи Другої світової війни, що знаходилось тоді під контролем вішистської Франції. Сюжет зосереджений на внутрішньому конфлікті людини, якій доводиться вибирати між любов'ю й гідністю, між коханою жінкою і необхідністю вчинити правильно — допомогти їй та її чоловіку, лідеру руху Опору, втекти з Касабланки для продовження боротьби з нацистами.
Вибрана стаття/8
[ред. код]
Жира́фа (Giraffa camelopardalis) — ссавець клади китопарнокопитних (Cetartiodactyla) родини жирафових, єдиний вид у своєму роді. Найвища наземна тварина на планеті. Щоб відрізнити від родича — окапі («лісової жирафи»), — жирафу часом називають «степовою жирафою».
Жирафи вміють швидко бігати і у разі гострої небезпеки можуть бігти галопом зі швидкістю 55 кілометрів на годину. Тобто, на короткій відстані вони можуть перегнати коня. Зазвичай же жирафи ходять поволі, рухаються одночасно дві праві ноги, потім — обидві ліві. Через велику масу тіла та тонкі ноги жирафи можуть пересуватися лише твердою поверхнею. На болото ці звірі не заходять, а річки часом для них — це нездоланні перешкоди. Цікаво також і те, що ці тварини, малорухливі на перший погляд, можуть досить добре стрибати, долаючи навіть перешкоди до 1,85 м заввишки.
Вибрана стаття/9
[ред. код]
Пусте́ля Намі́б (порт. Namibe, англ. Namib) — прибережна пустеля в південно-західній Африці, що має площу біля 310 000 км² і тягнеться на 1900 км вздовж узбережжя Атлантичного океану від міста Намібе в Анголі, через всю Намібію (яка отримала від пустелі свою назву) до гирла річки Уліфантс в Капській провінції Південно-Африканської Республіки. Вона простягається вглиб континенту на відстань від 50 до 160 км до підніжжя внутрішньоконтинентального плато; на півдні вона з'єднується з південно-західною частиною Калахарі.
У пустелі розвідані важливі поклади вольфрамових і уранових руд і алмазів. Довколишнє море надзвичайно продуктивне і приваблює численних тюленів, морських птахів і навіть пінгвінів, які, незважаючи на африканську спеку, гніздяться на пустельних берегах і прибережних островах.
Вибрана стаття/10
[ред. код]Королівство Імерина (1540–1897) — доколоніальна африканська держава, яка існувала на території сучасної республіки Мадагаскар. Назва країни походить від назви народу мерина, який історично мешкав на Мадагаскарському нагір'ї. Представник керівної династії Андріаманелу (~1540–1575) заснував державу Імерина, яка невдовзі стала провідним об'єднанням на острові. З початком доби колоніалізму Мадагаскар почав цікавити французів і англійців, які намагалися встановити контроль над народами острова. У 1823 році Радама І за допомогою Великої Британії зміг встановити контроль над усією територією Мадагаскара. У наступні кілька десятиліть велася боротьба між англійським і французьким впливами в регіоні, яка завершилася з початком першої франко-малагасійської війни (1883—1885), за підсумками якої держава Імерина зобов'язувалася не вести переговори на міжнародному рівні. За підсумками другої франко-малагасійської війни (1894—1895) Мадагаскар ставав колонією Третьої французької республіки. Незалежність жителям буде повернуто у 1958 році.