Портал:Україна/Велетні духа
Все́волод Миха́йлович Ганцо́в (25 листопада (7 грудня) 1892, Чернігів — 5 жовтня 1979, там же) — український мовознавець. Закінчив 1916 Петербурзький університет. Учень О. О. Шахматова, Л. Щерби, Я. Бодуена де Куртене, в останньому 1916—1917 викладав. Від жовтня 1918 — професор Київського університету. У 1919—1929 — науковий співробітник ВУАН. Досліджував питання діалектології, історії української мови, українського правопису, лексикографії. У праці «Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923) розробив наукові засади діал. членування української мови. Досліджував поліські дифтонги («Характеристика поліських дифтонгів і шляхи їхнього фонетичного розвитку»,1923; «Діалектологічні межі на Чернігівщині», 1925). Від 1920 — керівник Комісії для складання словника української живої мови, від 1924 — співредактор «Російсько-українського словника» (вийшли т. 1—3, К., 1924—1933); одночасно був член Харківської правописної комісії та автором розділу «Фонетика» у проєкті українського правопису (1926). Досліджував проблеми історії української мови, правопису та лексикографії. Заклав основи подальшого розвитку української діалектології, запропонувавши нову класифікацію українських говірок (виділив північні, північно-західні та південно-східні говірки). Член правописної комісії та автор розділу «Фонетика» у проєкті українського правопису (1926), редактор академічного «Російсько-українського словника» (1925–1929). Дослідник автографів Т. Шевченка. Заарештований 1929, засуджений 1930 у справі «СВУ» на 8 років, при чому слідством розглядався як один із ключових авторів ненависного правопису Скрипника. 1938 — ще на 8 років, 1950 висланий у Красноярський край (РФ). 1956 звільнений, мешкав у Чернігові. Реабілітований. 1989 (посмертно).:::::::::::::::: Докладніше
Архів …