Портрет Еміля Золя
| Портрет Еміля Золя | |
| Дата створення / заснування |
1868  |
|---|---|
 | |
| Назва |
фр. Portrait d'Émile Zola |
| Країна |
 Франція |
| Адміністративна одиниця |
Париж |
| Місце розташування |
Музей д'Орсе |
| Головний предмет твору |
Еміль Золя |
| Жанр |
портрет |
| Творець |
Едуар Мане[1] |
| Каталожний код |
146[2], 137[2], 128 і 118[2] |
| З матеріалу |
олійна фарба і полотно |
| Зображує |
Еміль Золя, Олімпія, книжка[1], чоловік (особа)[1], естамп[1], читання[1], ширма[1], фотографія[1], пташине перо[1] і sittingd[1] |
| У збірках |
Музей д'Орсе |
| Інвентарний номер |
RF 2205 |
| Історія експозиції |
Salon of 1868d[2] |
| Ширина |
114 ± 1 см |
| Висота |
146,5 ± 0,1 см |
| Описано за адресою |
photo.rmn.fr/archive/07-529179-2C6NU0JTCU8A.html |
| Статус авторських прав |
🅮 |
| Офіційний сайт | |
 Портрет Еміля Золя у Вікісховищі | |
«Портрет Еміля Золя» (фр. Portrait d'Émile Zola) — картина, написана в 1868 році французьким художником Едуаром Мане. Зберігається в музеї Орсе в Парижі. Розмір картини — 146,5 × 114 см[3][4].
На картині зображений друг художника — французький письменник і публіцист Еміль Золя.
Еміль Золя вперше побачив картини Едуара Мане під час «Салону відхилених» 1863 року і відтоді став гарячим шанувальником творчості художника, яка відкидалася багатьма критиками того часу. У 1860-х роках Золя написав кілька статей про Мане, в яких, зокрема, захищав його від несправедливої критики[5].
Золя і Мане познайомилися в травні 1866 року. Через деякий час в знак своєї подяки Мане запропонував написати портрет письменника. Мане працював над цим портретом у 1868 році у своїй майстерні на вулиці Гійо. Картина була представлена публіці на Паризькому салоні 1868 року[5].
Після закінчення роботи Мане подарував її Емілю Золя. Після смерті Золя у 1902 році, картина залишалася у його вдови. У 1918 році вона подарувала портрет Лувру з умовою, щоб він залишався у неї до кінця її життя, так що картина потрапила до Лувру лише в 1925 році. У 1986 році вона була передана з Лувру в музей Орсе[5].
Еміль Золя зображений сидячим впівоберта до глядача, з відкритою книгою в руках (вважають, що це «Історія живопису» Шарля Блана). Перед ним — письмовий стіл, завалений книгами, журналами та іншими предметами, пов'язаними з творчістю письменника. Серед них — брошура з нарисом Золя «Новий шлях живопису: Едуар Мане». На стіні над столом можна розрізнити чорно-білу репродукцію картини Мане Олімпія", яка частково закриває гравюру з картини Веласкеса «Тріумф Вакха», а також кольорову гравюру Утагави Куніакі II із зображенням японського борця. У лівій частині полотна зображена японська ширма[4][5][6][7].
- ↑ а б в г д е ж и к JocondeLab — 2014.
- ↑ а б в г Joconde — 1975.
- ↑ Edouard Manet — Emile Zola (HTML). Musée d’Orsay. Процитовано 04.03.2015.
- ↑ а б Edouard Manet — Emile Zola. Musée d’Orsay. Архів оригіналу (HTML) за 5 березня 2016. Процитовано 04.03.2015.
- ↑ а б в г Шедевры Музея Орсе — каталог-альбом / Татьяна Карпова, Екатерина Селезнёва. — Москва : СканРус, 2006. — С. 76-77. — ISBN 5-93221-096-6.
- ↑ Impressionism: A Centenary Exhibition, the Metropolitan Museum of Art, December 12, 1974 — February 10, 1975 / Michel Hoog, Charles S. Moffett. — New York : Metropolitan Museum of Art, 1974. — С. 115-118. — ISBN 9780870990977.
- ↑ Т. М. Котельникова. Импрессионизм. — Москва : ОЛМА Пресс, 2004. — С. 59. — (Художественные направления и стили) — ISBN 9785948493282.
- Manet, Émile Zola(англ.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |