Портрет невідомого венеційця
| англ. Portrait of a Young Man | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Джорджоне |
| Час створення: | 1510 |
| Висота: | 73 см, 72,5 см |
| Ширина: | 54 см |
| Матеріал: | Полотно |
| Техніка: | олійні фарби |
| Жанр: | портрет |
| Зберігається: | Будапешт, Угорщина |
| Музей: | Музей образотворчих мистецтв |
| Інвентарний номер: | 94[2] |
 Портрет невідомого венеційця у Вікісховищі | |
«Портрет невідомого венеційця» — пізній твір художника з Венеції — Джорджоне, один з найкращих в його творчому надбанні і портретному жанрі Венеційської школи XVI століття.
Джорджоне — учень відомого венеційського художника Джованні Белліні. Перебування в його майстерні призвичаїло до створення релігійних картин та портретів, майстром яких і був Белліні. Серед ранніх картин Джорджоне теж переважають релігійні композиції («Мадонна з Кастельфранко», «Мадонна, що читає»). Релігійна легенда про мужню захисницю рідного міста використана художником і при декоруванні дверки дерев'яної шафи, де він подав «Юдиту» (нині в музеї Санкт-Петербурга Ермітаж).
Нечасто, але Джорджоне звертався і до створення портретів своїх сучасників. Можливо, ніде так яскраво не помітні витоки творчих засобів художника, як у портретах, що йдуть від традицій венеційського Чінквеченто. Зазвичай це погрудні зображення, відокремлені від глядача парапетом. Цей парапет добре помітний як в більшості творів вчителя — Джованні Белліні, так і в ранніх творах співучня і помічника Джорджоне — Тиціана. Манеру відокремлювати потретованого від глядача Джорджоне зберігав до останніх днів свого короткого життя. Ця манера відрізняє Джорджоне і від Себастьяно дель Пьомбо, що був головою венеційської майстерні по смерті самого Джорджоне до переїзду у Рим. Манера Себастьяно дель Пьомбо більш твереза і непоетична.
Біля дерев'яного парапету спокійно зупинився парубок з зачіскою по моді кін. XV — поч. XVI століття. На відміну від більшості портретних персонажів Джованні Белліні та самого Джорджоне — юнак не дивиться на глядача, а зосереджений на власних невеселих думках. Про приховану схвильованість парубка говорить і жест руки, що в задумливості шукає собі місця на грудях.
На парапеті — три маленьких зображення, зміст появи яких і їх інтерпретація нам невідомі (капелюшок, три жіночі голівки, чорна дощечка). У зв'язку з обмеженістю фактів про життя та творчість митця, дослідники намагаються якомога більше отримати від самих полотен майстра. Але в цьому випадку не допомагає навіть картина. Капелюшок з ініціалом «N» — досить неіформативний. Три жіночі голівки — можуть бути натяком на три грації і відповідно натяк на мистецьку зацікавленість портретованого. Колись портрет мав пейзаж за умовним вікном, але був замінений на нейтральне тло без пейзажу.
Плутанину в інтерпретацію портрета внесли і залишки колишнього напису «Antinius Brokardus mar.» Але венеційський поет Антоніо Брокардо (що помер у 1531 році) був дитиною за життя Джорджоне і останній не міг писати його портрет як парубка. Найрадикальніші дослідники навіть наполягають, що це взагалі не твір Джорджоне. Поки що зупинились на обережній назві «Портрет невідомого венеційця», допоки не будуть знайдені нові факти або про майстра, або про його портретний твір.
1836 роком датований подарунок Угорщині від Ласло Яноша Піркера, що налічував сто дев'яносто (190) картин. Сама по собі ця колекція прикрасила б кожний музей і кожну країну, такою винятково значущою вона була і залишилась і понині. Піркер — надзвичайно чутливий колекціонер, священик, був патріархом в Венеції, де купував картини італійських майстрів. Його перевели з Венеції в угорський релігійний центр Естергом, куди той перевіз і власну збірку. Завдяки Піркеру Угорщина отримала ведути художників Мікеле Марієскі, Франческо Гварді, Бернардо Белотто, «Богоматір зі святими» Джованні Баттіста Тьєполо, «Портрет королеви Кіпру Катерини Корнаро» Джентілє Белліні, старшого брата відомого Джованні Белліні, «Святу родину зі святою» художника Вінченцо Катена. Якби Ласло Янош Піркер подарував тільки один портрет зі своєї збірки, його пам'ятали б століттями, бо то був надзвичайний портрет. Мова йде про «Портрет невідомого венеційця (можливо поет Антоніо Броккардо)» пензля Джорджоне, бо це вершина серед портретів Італійського Високого Відродження, світове надбання.
-
Джованні Белліні, Мадонна з немовлям за парапетом, Бергамо -
Джованні Белліні, портрет невідомого, 1500 рік, Національна галерея мистецтв, Вашингтон -
Тиціан, Лодовіко Аріосто, Лондон -
Тиціан, Слов'янка (картина)
- «Будапештские музеи», Корвина, 1969, (перевод с венгерского — Ирина Путалова)
- От Рафаэля до Гойи. «Шедевры из коллекции Музея изобразительных искусств. Будапешт.» Каталог выставки 8 июня — 29 августа 2010 в ГМИИ им. А. С. Пушкина, Москва
- Ю. Колпинский. Изобразительное искусство Венеции и прилегающих областей // Всеобщая история искусств. Том 3
