Поручі (обладунок)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
По́ручі[1] або нарукавники, на́ручні[2] — елемент захисного обладунку, який слугує для захисту рук. У вужчому значенні — частина обладунку, що закриває передпліччя (від ліктя до кисті). Може бути як самостійним елементом захисного спорядження, так і частиною пластинчастого обладунку — у такому випадку вони споряджалися налокітниками. Поручі робили переважно з металу, але існували й шкіряні: як основа для кріплення металевих смуг (див. шинний захист кінцівок).
_MET_DP-12882-028.jpg)
Складові поручів у європейському обладунку:
- наплічник, нараменник[3] (англ. spaulder, пол. naramiennik) — частина обладунку, що захищає плече (плечовий суглоб).
- наплічник, опаха (англ. rerebrace, upper cannon, пол. opacha)— частина обладунку, що захищає верхню частину руки (плече).
- налокітник, локітник[4] (англ. couter, пол. nałokcica)— частина обладунку, що захищає лікоть.
- поручі, на́ручні, нару́ччя, карваш (англ. vambrace, пол. zarękawie, karwasz) — частина обладунку, що захищає передпліччя.
- Маніка — давньоримські поручі з окремих сегментів, які захищали всю руку
- Нарукавник — широка смуга шкіри, що кріпилася до лівого рукава лучника для захисту руки під час стрільби
- ↑ Поручі // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Наручи // Русско-украинский словарь. 2013.
- ↑ Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов); Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський)
- ↑ Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
- Наручи. Защитный долгожитель (рос.)
Елементи середньовічних європейських обладунків | ||
|---|---|---|
| Голова |  | |
| Обличчя | ||
| Шия | ||
| Тулуб | ||
| Руки | ||
| Ноги | ||