Потебня Андрій Опанасович

Андрій Опанасович Потебня
Народився	19 серпня 1838(1838-08-19) Перекопівка, Роменський повіт, Полтавська губернія
Помер	4 березня 1863(1863-03-04) (24 роки) Пяскова Скала ·смертельне поранення
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	військовий
Відомий завдяки	учасник Польського визвольного повстання 1863—64
Alma mater	Констянтинівський кадетський корпус
Знання мов	російська
Учасник	Польське повстання 1863—1864
Військове звання	підпоручник
Батько	Панас Юхимович Потебня
Родичі	брат Олександр Потебня
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Андрій Опанасович Потебня (19 (31) серпня 1838 — 20 лютого (4 березня) 1863) — український військовик шляхетського роду, політичний діяч, учасник Січневого визвольного повстання 1863—64.

Брат філолога Олександра Потебні. В 1856 закінчив Костянтинівський кадетський корпус у Петербурзі. Служив у Шліссельбурзькому піхотному полку (з 1861 був підпоручником). Став одним з організаторів і керівників таємної організації — «Комітет російських офіцерів у Польщі». У червні 1862 залишив службу. 27 червня (9 липня) 1862 здійснив замах на царського намісника у Польщі Олександра Лідерса.

Взяв участь у Січневому повстанні 1863—64. Загинув у бою з російськими військами біля Піскової Скали.

Біографія

Андрій Потебня народився 19 серпня 1838 року в селі Перекопівка на Роменщині Полтавської губернії. Батько Андрія — Панас Юхимович Потебня, козацького роду, походив із запорожців, був відставним штабс-капітаном — брав участь у війнах з Персією і Туреччиною в 1828—1829 роках. Служив судовим засідателем у Ромнах, де мав будинок: у Перекопівці в нього був хуторець з п'ятьма кріпаками. У родині Потебні було п'ятеро дітей: чотири сини й одна донька. (Троє з чотирьох братів — Андрій, Петро і Микола — віддали свої життя у боротьбі з російським царизмом, стали революціонерами). Ерудований у багатьох наукових питаннях, володіючи кількома мовами, батько майбутнього героя визвольного повстання над усе цінував освіченість. Андрій був у сім'ї другим сином. Першому, Олександру, судилося стати відомим вченим, засновником так званого психологічного напряму у вітчизняній філології. Його іменем названо Інститут мовознавства Академії наук України.

1848 року батьки віддають десятилітнього Андрія до Орловського, а згодом до Полоцького кадетського корпусу. Відкритий 1835 року в древньому білоруському місті, корпус мав цілком конкретну мету: активно русифікувати дворянську молодь західних, недавно загарбаних губерній, подолати ворожі царській Росії настрої, які йшли з Польщі після потопленого в крові повстання 1830—1831 років.

Згодом 16-й випуск Полоцького кадетського корпусу, до якого належав Андрій Потебня, переводять до Петербурга.

Андрій Потебня закінчив навчання в званні прапорщика і був направлений у 16-й Шліссельбурзький піхотний полк 4-ї піхотної дивізії, розквартирований у Варшаві. Між ним і людьми, до яких так рвалася його душа, постав мундир офіцера російської армії — мундир загарбника. Не допомагали ані досконале знання польської мови, ані вроджені щирість та доброта. Через два роки Потебню посилають у Царськосільську стрілецьку школу.

Там студентська громадськість перебувала під впливом діячів революційно-демократичного руху, зокрема друга Тараса Шевченка Зиґмунта Сєраковського, який називав себе «українцем з правого берега Дніпра». Дружба з ним і завершила формування поглядів Андрія Потебні. Діставши 1 грудня 1859 року свідоцтво І ступеня про відмінне закінчення офіцерської школи, він повертається до свого Шліссельбурзького полку в Польщу. І одразу знаходить однодумців.

Політична діяльність

Виникає революційна організація російських офіцерів у Польщі, що згодом дістала назву «Організація Потебні».

У лютому 1863 року Андрій Потебня приїздить до Лондона, аби переосмислити ситуацію після кількаденної партизанської війни. Поразка польського повстання була очевидною, але він особисто пообіцяв Огарьову та Герцену будь-що зберегти комітет російських офіцерів.

Після повернення до Варшави, закликає офіцерів і солдатів російської армії підтримати польське повстання; переконує, що свобода багатостраждальної батьківщини тісно пов'язана із звільненням Польщі.

Загибель

У ніч з 4 на 5 березня 1863 року повстанці на чолі з Маріаном Лангевичем, напали на загін російського війська, який знаходився на цвинтарі у містечку Скала. У цій атаці брав участь Андрій Потебня. Тут він був вбитий поблизу кам'яної огорожі цвинтаря. Товариші віднесли смертельно пораненого в груди Потебню в сторожку на кладовищі, і там він на світанні помер на їхніх руках — спокійно й мужньо. Останніми його словами були: «Дай вам Бог перемогти в боротьбі супроти тиранії…». Низка закордонних газет відгукнулася на смерть Андрія Потебні, глибоко схвилювала вона й польських патріотів.

Поховання

Надгробок січневих повстанців та А.Потебні поблизу замку в Песковій Скалі

Так сталося, що Андрій Потебня має дві могили. Спочатку загиблих повстанців та Андрія Потебню поховали в братській могилі на цвинтарі в містечку Скала, за який йшла боротьба.

В 1953 р., на 90-ту річницю повстання, прах Андрія Потебні і загиблих разом з ним повстанців у двох урнах з великими військовими почестями було перенесено до розташованого неподалік місця бою замку Пескової Скелі. Цей замок перетворений на історико-краєзнавчий музей, тут завжди людно. Тут повстанців поховали у могилі-мавзолеї на південь від замку над ставом. Координати мавзолею 50.243665°, 19,780268°. Мавзолей розташований в цьому людному місці мав служити пропаганді польсько-російської дружби, адже до 2000 р., коли за участі консула України було здійснено заміну дошки, стара радянська дошка повідомляла про Потебню як росіянина.

Наразі надгробку написано в перекладі на українську мову:

«Тут спочиває шістдесят п'ять невідомих повстанців 1863 року і серед них академік Стефан Залевський й українець Андрій Потебня колишній офіцер російських військ та соратник Олександра Герцена. Вічна слава бійцям за нашу і вашу свободу!»

Відновлена первинна могила січневих повстанців та Андрія Потебні на цвинтарі в містечку Скала. Фото 2022 р.

Натомість на історичному цвинтарі — місці бою у местечку Скала, відновлено оригінальну могилу (Координати 50.226155°, 19,855627°), ня якій також вказано про поховання Андрія Потебні.

Увічнення пам'яті

У Кракові на Старому Подгуржу та у Вроцлаві в Сеполно та містечку Скала є вулиці, названі ім'ям Андрія Потебні.

Фільмографія

Образ Андрія Потебні, російського офіцера, який співчуває польському національно-визвольному руху та бере активну участь у замаху на російського генерал-губернатора в Польщі Олександра фон Людерса, був втілений в польсько-радянському фільмі Ярослав Домбровський (1976). Роль Андрія Потебні виконав російський актор Володимир Івашов.

Джерела та література

• Франчук В. Ю. Потебня Андрій Опанасович [Архівовано 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 448. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Посилання

• Потебня Андрій Опанасович / Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]