Почесний знак Служби повітряного захисту

Почесний знак протиповітряної оборони (нім. Luftschutz-Ehrenzeichen) — нагорода Третього Рейху для учасників цивільної організації — Служби повітряного захисту.

Історія

Нагорода заснована Адольфом Гітлером 30 січня 1938 року, щоб відзначити заслуги співробітників цивільної служби, яка відповідала за підготування населення до авіанальотів і пов'язані з цим міри безпеки.

Існувало 2 ступені нагороди:

Знак 2-го ступеня — за особливі заслуги в здійсненні ППО;
Знак 1-го ступеня — за видатні заслуги в здійсненні ППО.

Опис

Знак 2-го ступеня — кругла медаль срібного кольору діаметром 40 мм, обрамлена вінком з дубового листя. На аверсі — свастика, оточена надписом FÜR VERDIENSTE IM LUFTSCHUTZ (укр. ЗА ЗАСЛУГИ У ЗАХИСТУ ПОВІТРЯ).

Знак 1-го ступеня — рівносторонній позолочений хрест з розширеними і заокругленими кінцями. Посередині хреста — свастика. Посередині між краями і центром хреста — коло з написом FÜR VERDIENSTE IM LUFTSCHUTZ.

Знак носили на світло-фіолетовій стрічці з біло-червоно-чорними краями на лівому боці грудей.

Разом із нагородою нагороджений отримував підписаний Гітлером сертифікат.

Умови нагородження

Право на отримання знаку мали військовослубовці вермахту і працівники державних та цивільних служб, пов'язаних із протиповітряною обороною, серед них:

військовослужбовці люфтваффе, задіяні в ППО
співробітники служби спостереження за повітряним простором
співробітники служб повітряного захисту заводів
працівники допоміжних служб повітряного захисту
інструктори Служби повітряного захисту тощо.

Обов'язковою умовою для нагородження знаком була служба у Службі повітряного захисту протягом щонайменше 4 років, однак самої вислуги років було недостатньо.

Право на нотримання нагороди мали також іноземці, які брали участь в ППО Німеччини.

Сучасний статус

Відповідно до закону Німеччини про порядок нагородження орденами та про порядок носіння від 26 липня 1957 року (нім. Gesetz uber Titel, Orden und Ehrenzeichen) носіння знаку/медалі дозволяється у денацифікованому вигляді — без свастики.

Відомі нагороджені

Нагороджені знаком 1-го ступеня^[1]

Герман Герінг
Фрідріх Гільдебрандт — нагороджений знаками обох ступенів одночасно.
Ергард Мільх — нагороджений знаками обох ступенів одночасно.

Нагороджені знаком 2-го ступеня^[2]

Курт Гермер (1942) — співробітник ППО Лейпцига.
Отто Гізеке
Йозеф Гойц
Отто Кушов
Герман Мюллер
Курт Мюллер (27 листопада 1941) — співробітник Німецького Червоного Хреста.
Фріц Ремерт (20 червня 1942) — керівник місцевої служби ППО.
Курт Шрайбер
Ельзбет Шуленбург-Вільке (27 листопада 1941) — керівник 8-го резервного батальйону спостереження.
Йоганн Штаммен
Карл Штіль (1944) — співробітник служб ППО.
Віллі Томас (1945) — лікар служби ППО.
Гельмут Вагнер
Ганна Вернер (25 лютого 1942) — інструктор ППО.

Примітки

↑ Luftschutz-Ehrenzeichen 1. Stufe - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Процитовано 12 жовтня 2018.
↑ Luftschutz-Ehrenzeichen 2. Stufe - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Процитовано 12 жовтня 2018.

Джерела

Kurt-Gerhard Klietmann: Auszeichnungen des Deutschen Reiches. 1936—1945. Motorbuch, Stuttgart 1981, ISBN 3-87943-689-4.
Статут нагороди, опублікований в Імперському віснику законів № 8 від 30 січня 1938 року.

[1] Luftschutz-Ehrenzeichen 1. Stufe - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Процитовано 12 жовтня 2018.

[2] Luftschutz-Ehrenzeichen 2. Stufe - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Процитовано 12 жовтня 2018.

[1]

[2]