Правдін Олександр Георгійович

Правдін Олександр Георгійович
Народився	18 (30) грудня 1879 Велике Анненково, Фатезький район
Помер	3 вересня 1938(1938-09-03) (58 років) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія	ВКП(б)

Олександр (Йосип) Георгійович Правдін (30 грудня 1879(18791230), село Анненково Фатезького повіту Курської губернії, тепер Велике Анненково Фатезького району Курської області, Російська Федерація — розстріляний 3 вересня 1938, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, заступник наркома внутрішніх справ РРФСР. Член ЦК РСДРП(б) у 1913 році. Кандидат у члени ЦК РСДРП(б) з 12 травня по 8 серпня 1917 року. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1923—1927 роках. Член ЦВК СРСР 1—3-го скликання.

Життєпис

Народився в родині безземельного селянина-теслі. Здобув початкову освіту: три роки навчався в початковому сільському училищі. У 1896 році вирушив на заробітки до міста Херсона, де до квітня 1899 року працював теслею у приватних підрядників. З квітня 1899 по квітень 1903 року працював столяром у приватних підрядників міста Одеси.

Член РСДРП з 1899 року.

У квітні 1903 року заарештований, рік перебував у в'язниці міста Одеси. У 1904 році за революційну діяльність висланий до Олонецької губернії.

У січні 1905 року нелегально переїхав до Санкт-Петербурга, входив до складу Петербурзького комітету РСДРП. Того ж 1905 року нелегально виїхав до Одеси, увійшов до складу Одеського комітету РСДРП, керував соціал-демократичною організацією Пересипського району Одеси. Учасник першої російської революції 1905 року. У 1906 році — делегат 4-го з'їзду РСДРП у Стокгольмі як представник Одеського комітету РСДРП.

У травні 1906 року заарештований, до травня 1907 року перебував у Одеській в'язниці. У травні 1907 — січні 1908 року — столяр акціонерного товариства в Одесі, одночасно був членом Одеського комітету РСДРП.

На початку 1908 року переїхав до Санкт-Петербурга. З лютого по грудень 1908 року — член Петербурзького комітету РСДРП.

У січні 1909 — січні 1910 року — оглядач вагонів депо Катеринославської залізниці у місті Луганську. У січні 1910 — травні 1911 року — оглядач вагонів депо Ташкентської залізниці у місті Ташкенті. З травня 1911 по грудень 1913 року — вагонний монтер депо станції Петербург Миколаївської залізниці у Санкт-Петербурзі.

У 1912 увійшов до складу Північного обласного бюро ЦК РСДРП, у 1912—1914 роках співпрацював у газеті «Правда». 27.07.(9.08).1913 року кооптований до складу ЦК РСДРП(б) нарадою ЦК РСДРП(б).У грудні 1913 року заарештований, кілька місяців провів у в'язниці, але через брак доказів був звільнений у травні 1914 року. Тоді ж був засланий на Урал, з червня 1914 по грудень 1917 року працював вагонним майстром депо і десятником Усть-Катавського вагонобудівного заводу.

Після Лютневої революції 1917 року — організатор Червоної гвардії Усть-Катавська, член Усть-Катавського міського комітету РСДРП(б), член Уфимського комітету РСДРП(б). Делегат 7-ї (Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП(б), з 29 квітня (12 травня) по 26 липня (8 серпня) 1917 року — кандидат у члени ЦК РСДРП(б).

З 4 грудня 1917 року був членом Уфимського губернського революційного комітету та комісаром з питань праці, торгівлі та промисловості.

З 24 січня по 23 грудня 1918 року — керуючий справами Народного комісаріату внутрішніх справ РРФСР. Одночасно з 24 січня (6 лютого) 1918 року — член колегії Народного комісаріату внутрішніх справ РРФСР. З 15 лютого по 23 грудня 1918 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Російської Радянської Республіки (РРФСР).

У січні — квітні 1919 року — надзвичайний комісар РНК Західних залізниць. З березня по квітень 1919 року — військовий комісар Центрального управління служб військових повідомлень (ЦУВОСО) РСЧА. З травня 1919 року — уповноважений ЦК РКП(б) та ВЦВК з мобілізації у Гомельській губернії, уповноважений Ради праці та оборони РРФСР і ВЦВК на Західному фронті. З червня 1919 по травень 1920 року — уповноважений ЦК РКП(б) і ВЦВК з вивезення хліба з-під Казані, Уфи, В'ятки, з районів залізниць та річок Ками і Білої, одночасно уповноважений Ради праці та оборони РРФСР і ВЦВК із продовольства та транспорту в місті Уфі.

З липня 1920 по грудень 1921 року — комісар Туркестанського округу шляхів сполучення. У 1920—1922 роках підтримував «робітничу опозицію».

З 10 грудня 1921 по травень 1922 року — заступник головного комісара Народного комісаріату шляхів сполучення РРФСР.

З травня 1922 по січень 1924 року — уповноважений Народного комісаріату шляхів сполучення РРФСР на Північних залізницях — голова правління Північних залізниць.

12 лютого 1924 — 27 липня 1925 року — заступник народного комісара шляхів сполучення СРСР.

З 1 вересня 1925 по 15 серпня 1930 року — уповноважений Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР на Північних залізницях — голова правління Північних залізниць.

У вересні 1930 — серпні 1932 року — директор радянського акціонерного товариства «Бюроперс» у місті Тегерані (Персія/Іран).

З серпня 1932 по березень 1933 року перебував у резерві Народного комісаріату зовнішньої торгівлі СРСР у Москві.

У квітні 1933 — березні 1934 року — керівник групи водного транспорту Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції СРСР.

1 березня — 16 листопада 1934 року — заступник керівника дорожньої групи Комісії радянського контролю при РНК СРСР. У листопаді 1934 — лютому 1935 року — заступник керівника транспортної групи Комісії радянського контролю при РНК СРСР.

У лютому 1935 — червні 1936 року — начальник управління доріг Ленінград—Москва—Харків у місті Москві.

З 1936 року — на пенсії в Москві.

11 грудня 1937 року заарештований органами НКВС. 3 вересня 1938 року Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до страти. Розстріляний того ж дня на полігоні «Комунарка» біля Москви.

Реабілітований посмертно 30 травня 1956 року ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР

Джерела

• Правдин Александр (Иосиф) Георгиевич (рос.)
• Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. (рос.)