Правова система Азербайджану
Правова система Азербайджану базується на континентальній правовій традиції. Як країна, що до 1991 року входила до складу Радянського Союзу, її правова система також значною мірою зазнала впливу соціалістичного права.[1][2]
Кримінальний кодекс Азербайджану набрав чинності у вересні 2000 року, замінивши собою старий Кримінальний кодекс 1960 року, який був заснований на принципах радянського права.[3] Стаття 1 Кримінального кодексу говорить, що «Кримінальне законодавство Азербайджанської Республіки складається з цього Кодексу. Нові закони, що визначають кримінальну відповідальність, підлягають включенню до даного Кодексу.»; це характерно для романо-германська правової сім'ї, як у Франції і Італії.[3]
На відміну від країн із системою загального права, таких як Сполучені Штати та Сполучене Королівство, азербайджанські суди значною мірою не покладаються на прецедентне право і судовий прецедент.[4] За винятком рішень Конституційного суду Азербайджану, рішення судів, як правило, не розглядаються як джерело права. Джерелами права у цій правовій системі є:[5]
- Конституція Азербайджану
- Акти, прийняті шляхом референдуму
- Закони, прийняті Національними зборами Азербайджану, законодавчим органом Азербайджану
- Укази
- Резолюції Кабінету Міністрів
- Міжнародні договори, учасником яких є Азербайджанська Республіка
Верховний Суд Азербайджану є найвищим судовим органом у цивільних, кримінальних та інших справах, пов'язаних з функціонуванням судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів. Конституційний Суд Азербайджану є вищим органом конституційного правосуддя з питань, віднесених до його розгляду Конституцією, з правом на тлумачення і застосування Конституції Азербайджану.
Конституція 1995 року передбачає проведення відкритих судових процесів в більшості випадків, презумпцію невинуватості в кримінальних справах, а також право підсудного на адвоката. Як підсудний, так і прокурор мають право на апеляцію. На практиці, однак, суди політично орієнтовані та ігнорують порушення прав людини урядом. У липні 1993 року Гейдар Алієв витіснив головного суддю Верховного Суду через нібито політичну лояльність до опозиції. Безпосередньо президент призначає суддів нижчих рівнів. Глава держави також призначає суддів Конституційного Суду, Верховного Суду та прокурорів за підтвердженням законодавчого органу. Міністр юстиції призначає прокурорів на окружному, місцевому та республіканському рівнях. Конституція передбачає рівний статус для прокурорів та адвокатів у судах, але, на практиці, повноваження щодо арешту та проведення слідства з боку обвинувачення мають домінуючий вплив в судах. Суди частіше повертають справу для додаткового розслідування прокуратури, а не виносять вирок не винним. Слідство частіше спирається на отримання свідчень, а не на збиранні доказів.
Становище з правами людини в Азербайджані потребує покращення, хоча дозволені деякі публічні обговорення питань суспільно-політичного життя і функціонують правозахисні організації. Уряд обмежує свободу зібрань, релігії та об’єднань. Відомі численні випадки свавільних арештів, побиття (навіть зі смертельними наслідками в деяких випадках), необґрунтованих обшуків, а також інших порушень прав людини. Політичні опозиціонери переслідуються та арештовуються, також в Азербайджані налічуються десятки політичних в'язнів. Конфлікт між вірменами району Нагірний Карабах і азербайджанцями сприяв широкому поширенню порушень прав людини з обох сторін. Проте, деякі опозиційні газети мають право на існування. Етнічні лезгини і талиші скаржаться на порушення прав людини, такі як обмеження можливості здобуття освіти їхніми рідними мовами.
- ↑ Відповідна стаття в англійській Вікіпедії
- ↑ Azerbaijan [Архівовано 2016-07-09 у Wayback Machine.], CIA World Factbook (англ.)
- ↑ а б The Basic Structure of the Azerbaijan Legislative System (Основна структура Азербайджанської законодавчої системи) [Архівовано 2007-09-27 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Case Law in Azerbaijan (Прецедентне право в Азербайджані) [Архівовано 2007-09-27 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Sources of Azerbaijani law (Джерела законодавства Азербайджанської Республіки) [Архівовано 2007-09-27 у Wayback Machine.] (англ.)
- Конституція Азербайджанської Республіки. 1995. a. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 12 вересня 2016. (англ.)
- Ramil Iskandarli (Жовтня 2009). A Guide to the Republic of Azerbaijan Law Research. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2016. (англ.)
- Верховний суд Республіки Азербайджан (азерб.) (англ.) (рос.)
| Незалежні держави |
Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Ватикан • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія¹ • Італія • Казахстан² • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Македонія • Польща • Португалія • Росія² • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина² • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | ||
| Незалежні держави |
Азербайджан • Афганістан • Бангладеш • Бахрейн • Бруней • Бутан • Вірменія • В'єтнам • Грузія² • Єгипет¹ • Ємен • Ізраїль • Індія • Індонезія • Ірак • Іран • Йорданія • Казахстан² • Камбоджа • Катар • Кіпр • Киргизстан • КНР • КНДР • Корея • Кувейт • Лаос • Ліван • Малайзія • Мальдіви • Монголія • М'янма • Непал • ОАЕ • Оман • Пакистан • Росія² • Саудівська Аравія • Сінгапур • Сирія • Східний Тимор • Таджикистан • Таїланд • Туркменістан • Туреччина² • Узбекистан • Філіппіни • Шрі-Ланка • Японія |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | ||