Прагмонім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Прагмонім (від грец. πράγματος — «предмет, річ») — власна назва (або онім) на позначення об'єктів, які безпосередньо стосуються матеріальної сфери діяльності людини. Прагмоніми протиставляються ідеонімам (від грец. ιδέα — «ідея, думка, концепція» і грец. όνομα — «ім'я, назва»), тобто власним назвам, що номінують витвори людської культури, мистецтва або науки.

Види прагмонімів

[ред. | ред. код]

До прагматонімів як власних назв об'єктів, пов'язаних із матеріальною сферою діяльності людини, відносяться:

  • архітектуроніми — власні назви споруд, зведених людиною із житловою, виробничою, розважальною або іншою метою (наприклад, Дім Павлова, вілла «Орхідея», Києво-Печерська лавра);
  • хрематоніми — власні назви «унікального предмета матеріальної культури, зробленого або добутого руками людини, зокрема назва зброї, музичного інструмента, ювелірного виробу, предмета начиння, дорогоцінного каменя»[1]: гармати «Єдиноріг», «Вовк»; золоті самородки «Заячі вуха», «Верблюд»; алмази «Орлов», «Регент» тощо;
  • порейоніми — власні назви «певного екземпляра будь-якого виду транспортних засобів»[1]: пароплав «Нетто», літак «Батьківщина», підводний човен «Наутілус», космічний корабель «Аполлон-2»;
  • товароніми — власні назви предметів, призначених для продажу або які можна реалізувати: пиво «Львівське», журнал «Барвінок», торт «Київський».

Характеристика Т. Соболєвої, О. Суперанської, які зазначають, що «незважаючи на відсутність у деяких товарних знаках очевидного значення, було б помилкою вважати, що вони „зроблені із нічого“ і є винятково фантазією їхніх творців … З власне мовного погляду товарні знаки майже завжди мотивовані асоціаціями з іншими словами, подібними їм за формою або змістом. При створенні товарних знаків турбуються не стільки про те, щоб слово було одразу зрозумілим, скільки про те, щоб воно мало вплив. І чим більш неочікуваним є товарний знак, тим краще досягається мета привернути увагу»[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Подольская, Н. В. (1996). Словарь русской ономастической терминологии. М.: Наука. с. 145.
  2. Кушнерик, В. І. (1996). Лексико-семантичні групи та фоносемантичні явища. Івано-Франківськ: Матеріали Міжнар. наук. конф. “Семантика мови і тексту”. с. 163—164.

Джерела

[ред. | ред. код]
Використати шаблон {{Cite book}}.
  • Подольская Н. В. Проблемы ономастического словообразования (к постановке вопроса) / Н. В. Подольская // Вопросы языкознания. – 1990. — № 3. — 192 с.
  • Торчинський М. Структура онімного простору української мови: монографія / М. Торчинський. — Хмельницький: Авіст, 2008. — 548 с.
  • Шестакова С. О. Семантична мотивованість прагмонімів (на матеріалі власних назв меблів): зб. наук. пр. / С. О. Шестакова // Zbiór artykułów naukowych. Konferencji Miedzynarodowej NaukowoPraktycznej « Filologia, socjologia i kulturoznawstwo. Teoretyczne i praktyczne aspekty rozwoju współczesnej nauki» . — Warszawa: Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour», 2016. — С. 13-18.