Премія Плімптона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Премія Плімптона — це щорічна нагорода в розмірі 10 000 доларів США, яку видавництвоThe Paris Review вручає авторам, які раніше не публікувалися або початківцям, чиї художні твори були нещодавно опубліковані цим виданням. [1]

Нагорода була названа на честь довголітнього редактора The Paris Review Джорджа Плімптона, який помер у 2003 році. Премію Плімптона фінансують Сара Плімптон, його вдова, і Террі МакДонелл, президент ради директорів The Paris Review.

Лауреати премії Плімптон

[ред. | ред. код]
  • 1993: Macia Guthridge, за Bones[2]
  • 1994: Вікрам Чандра, за Dharma"[2]
  • 1995: Lise Goett, за Three Poems[2]
  • 1996: Елізабет Ґілберт, за The Famous Torn and Restored Lit Cigarette Trick[2]
  • 1997: Мартін Мак-Дона, за The Cripple of Inishmaan[2]
  • 1998: Julie Orringer, за When She Is Old and I Am Famous[2]
  • 1999: Деніел Лібман, за In the Belly of the Cat[2]
  • 2000: Karl Iagnemma, за On the Nature of Human Romantic Interaction[2]
  • 2001: Джон Барлоу, за Eating Mammals[2]
  • 2002: Wells Tower, за The Brown Coast[2]
  • 2003: Yiyun Li, за Immortality[2]
  • 2004: Malinda McCollum, за The Fifth Wall[2]
  • 2007: Benjamin Percy, за Refresh, Refresh[2]
  • 2008: Jesse Ball, за The Early Deaths of Lubeck, Brennan, Harp, and Carr[2]
  • 2009: Alistair Morgan, за Departure[2]
  • 2010: Caitlin Horrocks, за At the Zoo[2]
  • 2011: April Ayers Lawson, за Virgin[2]
  • 2012: Amie Barrodale, за William Wei[2]
  • 2013: Ottessa Moshfegh, за Disgust and Bettering Myself[2]
  • 2014: Емма Клайн, за Marion[2][3]
  • 2015: Atticus Lish, за Preparation for the Next Life[2]
  • 2016: David Szalay, за Youth and Lascia Amor e siegui Marte
  • 2017: Alexia Arthurs, за Bad Behavior
  • 2018: Isabella Hammad, за The Parisian[4]
  • 2019: Kelli Jo Ford, за Hybrid Vigor[2]
  • 2020: Jonathan Escoffery, за Under the Ackee Tree[2]
  • 2021: Eloghosa Osunde, за Good Boy[5]
  • 2022: Chetna Maroo, за Brothers and Sisters[6]
  • 2023: Harriet Clark, за Descent[7]
  • 2024: Moira McCavana, за Every Hair Casts a Shadow[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Plimpton Prize. The Paris Review. Процитовано 24 листопада 2009.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю About the Paris Review. The Paris Review. Процитовано 15 липня 2012.
  3. Kachka, Boris (9 жовтня 2014). 13 Things to Know About Emma Cline and Her $2 Million Manson-Family Novel. Vulture. Процитовано 5 квітня 2016.
  4. The Paris Review (7 березня 2018). Isabella Hammad Wins 2018 Plimpton Prize; David Sedaris Wins Terry Southern Prize. The Paris Review (англ.). Процитовано 11 липня 2019.
  5. Caplan, Walker (13 квітня 2021). Eloghosa Osunde has won The Paris Review's 2021 Plimpton Prize for Fiction. Literary Hub (амер.). Процитовано 8 серпня 2023.
  6. Chetna Maroo Wins This Year's Plimpton Prize. The Paris Review (англ.). 9 березня 2022. Процитовано 8 серпня 2023.
  7. Review, The Paris (6 March 2023). Announcing the 2023 George Plimpton and Susannah Hunnewell Prize Winners. The Paris Review (англ.). Процитовано 20 June 2024.
  8. Review, The Paris (7 March 2024). Announcing the 2024 George Plimpton and Susannah Hunnewell Prizewinners and Presenters. The Paris Review (англ.). Процитовано 20 June 2024.