Преображенський Антонін Вікторович
| Преображенський Антонін Вікторович | |
|---|---|
| Преображенский Антонин Викторович | |
 | |
| Народився | 1870 |
| Помер | 1929 |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | музикознавець |
| Alma mater | Казанська духовна академія |
| Галузь | музикознавство, медієвістика, палеографія, письменництво, педагогіка |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчене звання | професор |
| Відомі учні | Бражніков Максим Вікторович, Фінагін Олексій Васильович |
Антонін Вікторович Преображенський (1870—1929) — музикознавець-медієвіст, палеограф, письменник, педагог, професор, один з найбільших знавців і дослідників російської церковної музики. Видатний музичний діяч Російської імперії та СРСР. Кандидат Казанської Духовної Академії. Дядько українського письменника В. Домонтовича (Віктора Платоновича Петрова). Син ректора Катеринославської духовної семінарії.
Народився 16(28) лютого 1870 у Сизрані Самарської губернії в родині священика.
У 1884—1889 навчався в духовній семінарії в Катеринославі (нині м. Дніпро). У 1890-94 навчався в Казанській духовній академії. Одночасно дописував в «Екатеринославские епархиальные ведомости». До перших роковин смерті П. Чайковського видрукував тут розвідку «Труды П. И. Чайковского в области церковного пения» (1894).
По закінченні академії — законовчитель Таганрозьких міських початкових училищ. У 1896-98 викладач грецької мови в Бахмутському духовному училищі на Катеринославщині.
У 1898—1902 рр. — викладав у Синодальному училищі церковного співу в Москві.
З 1902 р. — бібліотекар Придворної співочої капели в Санкт-Петербурзі.
З 1920 р. — професор, науковий співробітник розряду історії музики Ленінградського Інституту історії мистецтв, одночасно викладав курс давньоруської музики у Ленінградської державної консерваторії.
У 1920-і роки займався дослідженнями греко-російських церковно-співочих паралелей XII—XIII століть, проблем давньоруської семіографії та теорії музики.
Виховав відомих учнів, серед яких, професор Бражніков Максим Вікторович та Фінагін Олексій Васильович.
Співпрацював з низкою газет і журналів, серед яких «Російська музична газета», «Хорова і регентська справа» та ін.
- Словник російського церковного співу (Москва, 1896);
- Реформа богослужбового співу в католицькій церкві (1897);
- По церковному співу. Покажчик книг, брошур, журнальних статей і рукописів (1 вид. Катеринослав, 1897, 2 вид. 1900);
- Д. С. Бортнянський. До 75-річчя від дня його смерті (1900);
- З листування А. О. Львовом з Д. В. Розумовським і П. М. Комірні (1900);
- Культова музика в Росії (1924).
Автор статей з церковної музики в російському відділі Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона.
В рамках Дев'ятнадцятого пасхального фестивалю був проведений міжнародний науково-творчий симпозіум «Бражніковскі читання», присвячений 140-річчю видатного дослідника давньоруського співочого мистецтва, вченого-медієвіста Антоніна Вікторовича Преображенського, який був учителем засновника сучасної наукової школи російської музичної медієвістики М. В. Бражникова[1].
- Чернушенко В. А., Левандо П. П. Певческая капелла Санкт-Петербурга.— СПб.: Славия-Интербук, 1994.
- Чабан Микола. З роду Петрових. Матеріали до історії роду письменника В. Домонтовича (Віктора Петрова). К., НаУКМА, 2012.
- Зверева С. Г. О судьбах церковно-певческого наследия в советское время // Мировая музыкальная культура в фондах Отдела рукописей Российской национальной библиотеки. — СПб.: Российская национальная библиотека, 2006. — С. 223—241.