Пригара Марія Аркадіївна
Марія Пригара | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 7 (20) лютого 1908[1] ![]() Москва, Російська імперія ![]() | |||
Померла | 8 вересня 1983 (75 років) ![]() Київ, Українська РСР, СРСР ![]() | |||
Поховання | Байкове кладовище ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() ![]() | |||
Діяльність | дитяча письменниця, поетеса, прозаїк, перекладачка, письменниця ![]() | |||
Сфера роботи | українська література[2], переклад[2] і Ukrainian poetryd[2] ![]() | |||
Alma mater | Київський інститут народної освіти (1931) ![]() | |||
Роки активності | з 1924 | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() | ||||
Марія Аркадіївна Пригара (* 20 лютого 1908, Москва — † 8 вересня 1983 Київ) — українська поетеса, письменниця, перекладачка. Лауреатка Премії імені Лесі Українки (1979).
Народилася 20 лютого 1908 року в Москві у родині службовця. Потім родина переїхала до Криворіжжя. Через деякий час сім'я переїхала в Київ, а потім — у Білу Церкву. В підлітковому віці захворіла туберкульозом, що змусило родину у 1924 році переїхати до Одеси. В Одесі навчалася спочатку в профілактично-санітарному технікумі, а потім в Інституті народної освіти. Перший вірш («Повстанець») надруковано в одеській газеті «Червоний степ» 1928 року.
У 1931 році здобула вищу освіту в Одеському ІНО (інституті народної освіти).
Працювала в газеті «Пролетарська правда», у видавництвах. Під час війни — на радіостанції імені Т. Г. Шевченка в Саратові. У 1945–1950 роках була заступницею редактора журналу «Барвінок».
Під час Другої світової війни працювала в Саратові на радіостанції імені Т. Г. Шевченка. Після повернення до Києва вела велику роботу як заступниця редактора журналу «Барвінок» (1945–1950), допомагала молодим дитячим письменникам.
Пішла з життя 8 вересня 1983 року.

Перші книжки для дітей вийшли 1929 року. Це «Весна на селі» та «Дитячий садок». Десятки книжок Марії Пригари виховували в кількох поколіннях українських дітей любов до батьківщини, її історії й природи. Це й пейзажні поезії «Ми любим сонце і весну», і «Місто чудес», і особливо такі історичні казки й повісті, як «Козак Голота» (1966), «Михайлик — джура козацький», «Як три брати з Азова тікали», «Маруся Богуславка», «Тече Дніпро в синє море» та інші.
Іншу грань ліричної героїні поетеси розкривають її збірки «дорослої» лірики: «Дорогою війни» (1944), «Напередодні» (1947), «Сестри» (1948), «Надвечір'я» (1977).
У поетичному доробку Марії Пригари — найбільш відомі збірки поезій: «Дорогами війни» (1944), «Напередодні» (1947), «Сестри» (1948), «Школярі» (1951), «Казки» (1956), «Ростемо завзяті» (1959), «Ми любим сонце і весну» (1960), «Містечко чудес» (1962), «На лісовій галявині» (1963), «Якщо ми знайомі» (1965).
Плідно працювала Марія Пригара у царині художнього перекладу. Її перу належать українські переклади роману Болеслава Пруса «Фараон», поеми Миколи Некрасова «Кому на Русі жити добре?[ru]», романів та повістей Ванди Василевської «Вогні на болотах», «Райдуга», «Просто любов», «Кімната на горищі», «Пісня над водами», романів Владислава Реймонта «Селяни», Елізи Ожешко «Хам», Єжи Путрамента[pl] «Роздоріжжя»:, переважно з польської, якою письменниця володіла досконало. Для дітей переклала українською твори С. Маршака, К. Чуковського, А. Барто, С. Михалкова та ін.
Авторка лібрето «Вовк і семеро козенят».

За «Вибрані твори. В 2-х томах» (1978) Марія Пригара була удостоєна Літературної премії імені Лесі Українки (1979).
На київському будинку «Роліт», що на вулиці Михайла Коцюбинського, на знак вшанування пам'яті її встановлено меморіальну дошку.
- Марія Пригара. Журнал «Вітчизна» № 7-8, 2005 р.
- Марія Пригара. Байбак-мандрівник.
- Читати «Казка про ведмедика» // Українські літературні казки
- Читати «Байбак-мандрівник» // Українські літературні казки
- Твори для дітей Марії Пригари в бібліотеці TOU
- Пригара М. А. Михайлик — джура козацький: Іст. повість: Для мол. та серед. шк. віку. — К., 2004. — 146 с.: іл. — (Козаченьки).(укр.)
- Пригара М. А. Козак Голота: Зб. оповід. за мотивами укр. нар. дум. — К., 1966. — 80 с.: іл.
- Пригара М. А. Вибрані твори: Для мол. шк. віку. — К., 1978. — Т. 1-2.
- ХХ сторіччя української поезі: Антологія «Вітчизни»: Марія Пригара (1908—1983) // Вітчизна. — 2005. — № 7/8. — С. 109-118.
- Марія Пригара // Дивосвіт «Веселки»: Антол. л-ри для дітей та юнацтва: В 3 т. — К., 2005. — Т.2. — С.301-308.
- Ярмыш Ю. Ф. Мария Пригара // Ярмыш Ю. Ф. Детская литература Украины: Очерки. — М., 1982. — С.202-216.
- Лучук В. Щасливий дар: [Про перекладацьку майстерність Марії Пригари] // Літ. Україна. — 1978. — 7 березня.
- Шкаровська І. Такими були ми… // Вечір. Київ. — 1978. — 20 лют. — (Письменник про письменника).
- ↑ Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- Народились 20 лютого
- Народились 1908
- Уродженці Москви
- Померли 8 вересня
- Померли 1983
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Лауреати Шевченківської премії
- Лауреати літературної премії імені Лесі Українки
- Українські поетеси
- Радянські дитячі письменниці
- Українські дитячі письменниці
- Українські письменниці
- Українські перекладачки