Призма Амічі
При́зма Амі́чі — спектральна заломлювальна призма, названа на честь італійського астронома Джованні Амічі, який винайшов її і вперше використав у спектроскопі прямого бачення, інша назва такої призми — призма прямого бачення[1]. Складається з трьох трикутних призм, дві крайні з яких виготовляють зі скла крон із малим показником заломлення та малою дисперсією, а середню — зі скла флінт із великим показником заломлення та великою дисперсією[2][3].
Світло, що пройшло через неї, розкладається в спектр, але не змінює напряму для хвиль із певною довжиною, зазвичай для хвиль зеленого кольору. Промені червоної й синьої ділянок спектру відхиляються в різні боки, і утворюють спектр, розташований по обидва боки від центрального променя.
Спочатку складалася з двох призм, у цьому випадку центральний промінь виходив паралельно до входу, але зі зміщенням. Призму Амічі із трьох призм також іноді називають подвійна призма Амічі; вона дозволяє отримати вдвічі сильнішу дисперсію світла, і не зміщує центрального променя відносно вхідного. Вибір марок скла з різними показниками заломлення та дисперсіями та вибір кутів між гранями деталей призми визначає оптичні характеристики призми.
Використовують в оптичних приладах, призначених для спектрального аналізу, в приладах для вимірювання дисперсії оптичних середовищ та матеріалів, наприклад, у рефрактометрах Аббе з додатковою можливістю вимірювання дисперсії.
-
Призма Амічі -
Призма Амічі для аматорського телескопа -
Дисперсія світла люмінесцентної лампи у призмі Амічі
Іншим винаходом Амічі, названим його ім'ям, вважають прямокутну відбивну призму з дахоподібною парою граней, яка повністю обертає зображення. У закордонній літературі найчастіше використовується назва дахоподібна призма Амічі. Світло, що входить до неї, змінює напрямок на прямий кут, а зображення перевертається на 180°, залишаючись при цьому не дзеркальним, на відміну від звичайної тригранної призми повного внутрішнього відбиття. Це відбувається завдяки подвійному дзеркальному відбиттю від дахових граней призми, нахилених під кутом 90° одна до одної вздовж її довгої відбивної сторони. За російською промисловою класифікацією призм така призма маркується як "АкР-90" і використовується в різних оптичних приладах для зміни напрямку світла за одночасного повороту зображення[4].
- ↑ Теория оптических систем, 1992, с. 79.
- ↑ Справочник конструктора оптико-механических приборов, 1980, с. 131.
- ↑ Физический энциклопедический словарь. Т. 1 / под ред. Б. А. Введенского, Б. М. Вула. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — С. 49.
- ↑ Отражательные призмы (рос.). Языки программирования. 18 квітня 2014. Архів оригіналу за 13 листопада 2018. Процитовано 12 листопада 2018.
- Заказнов Н. П.[ru], Кирюшин С. И., Кузичев В. И. Глава V. Детали оптических систем // Теория оптических систем / Т. В. Абивова. — М. : «Машиностроение», 1992. — С. 53—91. — 2300 прим. — ISBN 5-217-01995-6.
- Панов В. А. Глава 2. Геометрическая оптика // Справочник конструктора оптико-механических приборов / В. В. Хваловский. — Л. : «Машиностроение», 1980. — С. 63—146. — 25000 прим.