Перейти до вмісту

Прилуцький Ной Германович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ной Германович Прилуцький
рос. Ной Германович Прилуцкий
їд. נח פּרילוצקי
пол. Noach Pryłucki
Ім'я при народженніНоях Прилуцький
Народився1 жовтня 1882(1882-10-01)
Бердичів, Київська губернія, Російська імперія
Помер12 серпня 1941(1941-08-12) (58 років)
Вільнюс, Литовська РСР, СРСР
Громадянство Російська імперія
Польща Польща
Діяльністьфілолог, фольклорист, публіцист
Мова творівїдиш, російська
Роки активності1892—1941
ПартіяФолкспартей
БатькоГерман (Герш, Цві) Наумович Прилуцький
МатиПерл Прилуцька
CMNS: Прилуцький Ной Германович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прилуцький.

Но́й Ге́рманович Прилу́цький[1] (рос. Ной Германович Прилуцкий; їд. נח פּרילוצקי, Ноях Прилуцький; пол. Noach Pryłucki; 1 жовтня 1882, Бердичів — 12 серпня 1941, Вільнюс) — польський філолог, фольклорист, політичний діяч, журналіст українсько-єврейського походження. Спеціаліст у сфері їдишу та єврейської етнографії[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ной[1] Прилуцький народився в Бердичеві 1882 року в родині єврейського публіциста Германа[3] (Гірша[3], Цві) Прилуцького (1862-1942). Закінчив гімназію у Варшаві. Навчався у Варшавському університеті. За революційну діяльність 1903 року був заарештований, 1904-го провів два місяці у в'язниці, 1905-го виключений з університету. Юридичну освіту закінчив у Петербурзькому університеті 1907 року, після чого відкрив адвокатську практику у Варшаві[4].

Після окупації Польщі німецькими військами, 1916 року Прилуцький стає на чолі ліберально-демократичних сил Варшави та виграє муніципальні вибори. За його участі формується єврейська партія Польщі Фолкспартей (Народна партія). У 1918 році він стає депутатом від цієї партії в раді Польщі, а через рік входить до Установчого сейму. У квітні 1919 року створює комісію з розслідування розстрілу євреїв у Пінську (Пінська різанина)[4].

У 1921-1922 роках здійснює поїздки до США, шукаючи підтримки українським євреям серед місцевих єврейських земляцтв. Зустрічався з президентом Ворреном Гардінґом[5]. У 1922 році стає депутатом Польського сейму, де опиняється в опозиції іншим єврейським групам, виступаючи за розширення світської єврейської освіти. Після розколу Фолкспартей залишає політичну діяльність і перемикається на науку[4].

Після початку Другої світової війни і захоплення Варшави німецькими військами, Прилуцький тікає до Вільнюса, окупованого Радянським Союзом. У 1941 році знову опиняється на території, захопленій німецькими військами, і 1 серпня 1941 року потрапляє в гестапо[4]. 12 серпня його було вбито[6].

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Перші публікації Прилуцького належать до початку 1890-х років, коли йому було всього 10 років. Відома його стаття на івриті, присвячена єврейським колоніям в Аргентині. Пізніше пише статті російською мовою, а в 1900-ті роки починає публікуватися їдишем. Діапазон інтересів Прилуцького надзвичайно широкий: він звертається як до наукових тем, так і до публіцистики, художньої літератури, еротичних віршів. Виступає редактором кількох єврейських альманахів, пише книжки про єврейський театр, літературу та історію, збирає фольклор, створює фундаментальні праці з ідишу[4].

Відійшовши від політичного життя, Прилуцький перемикається на випуск лінгвістичних журналів, працює над створенням у Дослідницькому інституті їдишу відділу філології та літератури[4]. Опинившись у статусі біженця у Вільнюсі, при новій радянській владі отримує посаду директора Дослідницького інституту їдишу, а 1940 року призначається головою кафедри єврейської мови та літератури Вільнюського університету[7]. Останньою роботою Прилуцького стає складання списку єврейських інкунабул у бібліотеці М. Страшуна за наказом гестапо разом із берлінським гебраїстом Готтардом[5].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Батько — Герман (Герш) Наумович Прилуцький[3] (Цві Прилуцький[4]; 1862-1942) — єврейський журналіст[3], публіцист[4].
  • Дружина — Перл Прилуцька (1876-1941) — єврейська поетеса і драматургиня[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Прилуцкий, Ной Германович (рос.)// Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1908—1913.
  2. ↑ Itzik Nakhmen Gottesman. Defining the Yiddish Nation: The Jewish Folklorists of Poland (англ.). — Wayne State University Press, 2003. — P. 181. — 247 p. — ISBN 9780814326695.
  3. ↑ а б в г Прилуцкий, Герман (Гирш) Наумович (рос.)// Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1908—1913.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Прилуцкий Ноах // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  5. ↑ а б Лоббист интересов украинского еврейства (рос.). Еврейский Обозреватель. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 17 січня 2016.
  6. ↑ Stronger Than Iron: The Destruction of Vilna Jewry 1941-1945, an Eyewitness Account  (англ.)/ Theodore Balberyszski. — Gefen Publishing House Ltd, 2010. — С. 8—9. — 331 с. — ISBN 9789652294852.
  7. ↑ Атамукас, Соломонас. Евреи в Литве XIV-XX века. (рос.) — Вильнюс: Литуанус, 1990. — С. 80.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прилуцький_Ной_Германович&oldid=44567738