Принія зелена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Принія зелена
Зелена принія (підвид U. e. mariae)
Зелена принія (підвид U. e. mariae)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тамікові (Cisticolidae)
Рід: Зелена принія (Urolais)
Alexander, 1903
Вид: Принія зелена
Urolais epichlorus
(Reichenow, 1892)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Urolais epichlora
Посилання
Вікісховище: Urolais epichlorus
Віківиди: Urolais epichlorus
EOL: 45514538
ITIS: 916604
МСОП: 22713688
NCBI: 483071

Принія зелена[2] (Urolais epichlorus) — вид горобцеподібних птахів родини тамікових (Cisticolidae). Мешкає в Західній Африці. Це єдиний представник монотипового роду Зелена принія (Urolais).

Довжина птаха становить 14 см, враховуючи довгий хвіст, вага 10-14 г. Верхня частина тіла зелена, нижня частина тіла білувата.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють три підвиди:[3]

  • U. e. epichlorus (Reichenow, 1892) — південно-східна Нігерія (плато Обуду[en]) і південь Південно-Західного регіону Камеруну;
  • U. e. cinderella Bates, GL, 1928 — північ Південно-Західного регіону Камеруну;
  • U. e. mariae Alexander, 1903 — острів Біоко.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Зелені принії мешкають в горах Камерунської лінії в Камеруні, Нігерії і на острові Біоко. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, на узліссях та на плантаціях, на висоті понад 500 м над рівнем моря. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками. Живляться переважно комахами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Urolais epichlorus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 серпня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Grassbirds, Donacobius, Malagasy warblers, cisticolas & allies. World Bird List Version 7.3. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 серпня 2022.