Природні регіони Франції
У Франції природний регіон (фр. région naturelle), традиційно званий пеї (фр. pays), — це територія, зазвичай невеликої площі (не більше кількох сотень квадратних кілометрів), яка має однорідні фізичні характеристики (геоморфологія, геологія, клімат, ґрунти, водні ресурси) й пов'язана з людським заселенням, що формує виразну культурну ідентичність (сприйняття й обробка землі, які формують характерний ландшафт). У деяких випадках традиційні пеї поділяються на дрібніші території; наприклад, регіон Бресс складається з Брес бурґоньйон (що включає Брес луаннез і Брес шалоннез), Брес савоярд і Брес комтуаз. На Корсиці вживається термін microrégion, і острів поділено приблизно на п'ятнадцять таких регіонів. Слово pays походить від латинського pagus[1].
Багато природних регіонів Франції історично збігалися з політичними кордонами, що сформувалися ще в Середньовіччі, й успадковані від галло-римських пагів, а іноді — від територій галльських племен або зони впливу певного міста на навколишні землі (наприклад, Вандомуа)[2]. Визначення природного регіону могло виникати з діяльності місцевих наукових товариств, досліджень місцевих краєзнавців (наприклад, регіон Шиноне вивчали члени товариства Amis du Vieux Chinon[3], а регіон Лошуа — Жак-Марі Руже й музей терруару в Лоші)[4], або базуватися на давніх сільських ідентичностях, особливо з XVI століття.
З плином часу природні регіони, ототожнені з адміністративною владою, що ними керувала, іноді давали назви значно більшим утворенням. Це може спричинити плутанину, коли одне й те саме найменування позначає різні території, не завжди пов'язані з початковим регіоном (природний регіон, його історична зона впливу, адміністративна одиниця тощо). Прикладами можуть бути:
- Артуа (земля Арраса) та графство Артуа;
- Пеї-де-Франс і Іль-де-Франс, назви яких, як і самої Франції, походять від Франкського королівства;
- Ено, спочатку обмежений долиною річки Ен, тепер означає історичні території й сучасну провінцію в Бельгії;
- Долина Луари, що охоплює частину регіону Центр — Долина Луари, а також департаменти Маєнн, Сарта й Мен і Луара;
- Північна Каталонія на території Франції, які включають департамент Східні Піренеї (первісно простягалися аж до Безьє).
Бенедікт і Жан-Жак Фені визначають 546 пеїв — від Pays d'Ach до Pays d'Yveline.[5] Натомість Фредерік Зеж'єрман нараховує 426 таких регіонів, які включають 1800 природних одиниць.[6][7] Досить нечітке поняття традиційного пею або природного регіону обмежує можливість складання точного списку. У межах однієї й тієї ж території можуть накладатися різні утворення, що однаково правомірні, але базуються на відмінних критеріях або підходах.
- ↑ Mazière, Léon (1865). Le Noyonnois: état politique (фр.). typographie de D. Andrieu-Duru.
- ↑ Desnoyers, Jules (1853). Topographie ecclésiastique de la France pendant le Moyen-âge, et dans les temps modernes jusqu'en 1790: anciennes subdivisions territoriales des diocèses en archidiaconés, archiprêtré et doyennés ruraux (фр.). J. Renouard et Cie. с. 251.
- ↑ Schweitz, Daniel (2001). Histoire des identités de pays en Touraine: XVIe-XXe siècle, aux origines de la France des pays. Collection Logiques historiques. Paris, France: L'Harmattan. ISBN 978-2-7475-1250-3.
- ↑ Bulletin de la Société archéologique de Touraine (фр.). La Société. 1992.
- ↑ Borda, Société de (2004). Bulletin trimestriel de la Société de Borda (фр.). Société de Borda.
- ↑ Zégierman, Frédéric (1999). Le guide des pays de France: Nord (фр.). Fayard. ISBN 978-2-213-59960-1.
- ↑ Zégierman, Frédéric (1999). Le guide des pays de France: Sud (фр.). Fayard. ISBN 978-2-213-59960-1.