Присвята

Присвята — напис перед основним текстом видання, у якому автор повідомляє про те, кому він присвячує свій твір і часто чому він це робить.

Присвяту, як правило, набирають шрифтом меншого кегля від основного з виділеннями (курсив, курсив півжирний, шрифт іншої гарнітури) на вужчий формат від сторінки складання.

Верстка присвяти

• на окремій сторінці після титульного аркуша, коли далі розміщується сторінка з початком основного тексту, у верхній частині сторінки складання зі спуском 1-2 кв. і з відступами справа 1/2, 1 1/2 кв. чи на її оптичній середині;

• на окремій сторінці після шмуцтитула із заголовком твору, якщо між титулом і початком основного тексту розміщена передмова, список скорочень і т. ін., чи на звороті такого шмуцтитула;

• на спуску початкової сторінки видання перед його основним текстом та його початковим заголовком.

У кінці тексту посвяти ніколи не ставлять крапку.

Див. також

• Друкарня
• Перевидання
• Видавництво

Джерела

• Л. Бондар. Присвята, посвята, дедикація // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 324-326.
• «Основи техніки творення книги»: Рекоменд. Міносвіти України як навч. посібник. — Львів: Каменяр, 2000. — 136 с.: табл., рис.

Посилання

• Посвята, присвята [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.]
• 271/mode/1up?view=theater Посвята, або Присвята; Присвята // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 250; 271.
• Присвята або Посвята // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 442. — 634 с.