Перейти до вмісту

Присяга Гораціїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Присяга Гораціїв»
фр. Le Serment des Horaces
Творець:Жак-Луї Давід
Замовник:Людовик XVI
Час створення:1784 рік
Розміри:329.8 × 424.8 см
Висота:330±1 см
Ширина:425±1 см
Матеріал:олія на полотні
Техніка:олійний живопис
Жанр:історичний живопис
Зберігається:Париж, Франція
Музей:Лувр
Інвентарний номер:INV. 3692[3], MR 1432 і INV 3692[4]
CMNS: «Присяга Гораціїв»
 у Вікісховищі

«Присяга Гораціїв» (фр. Le Serment des Horaces) — картина, котру створив французький художник Жак-Луї Давід 1784 року в Римі.

Сюжет

[ред. | ред. код]
Див. також: Горації та Куріації

Картина зображує сцену з давньоримської легенди про суперництво двох італьських міст — Рима і Альба-Лонги[5], порушує тему патріотизму і чоловічого самопожертвування за свою країну. Згідно з легендою, міста-суперники домовилися виставити одне проти одного замість цілих армій трьох воїнів з кожної сторони; переможці в бою і визначать переможне місто. Від Рима зголосилися йти троє братів з роду Гораціїв, від Альба-Лонги — троє братів з роду Куріаціїв. У битві вижив лише один Публій Горацій: після загибелі своїх братів він вимусив Куріаціїв переслідувати його, і під час погоні подолав поодинці своїх ворогів.

На картині брати Горації присягають битися за Римське царство, виказуючи готовність віддати свої життя за Батьківщину. Вони протягають руки в римському салюті, а їх старий батько подає їм мечі[6]. У правому нижньому куті зображена плачуча жінка — сестра Гораціїв Камілла, заручена з одним з Куріаціїв (вона була вбита братом Публієм після його повернення з бою).

Основними джерелами сюжету є перша книга Тита Лівія (розділи 24–26) і створена на її основі 3 книга «Римських стародавностей» Діонісія Галікарнаського[7]. Втім, сам зображений на картині момент є виключно фантазією художника[8].

Історія створення

[ред. | ред. код]

Давід-початківець і стиль рококо

[ред. | ред. код]

Жак-Луї Давід починав свою художню кар'єру в часи, коли в мистецтві Франції панувало рококо. Він навіть намагався стати учнем популярного на той час представника стилю рококо — Франсуа Буше. Але мода на рококо переживала не найкращі часи і Буше закидали неприродність, штучність його фарб та сюжетів. Тому він порадив молодому Давіду навчання у художника Жозефа-Марі В'єна. Та художник-початківець не оминув етапу вивчення настанов рококо і створив декілька картин у відповідній стилістиці («Смерть Сократа», рання версія, «Двобій Марса та Мінерви»).

Програмний твір

[ред. | ред. код]

Після тривалого перебування і наполегливої праці у Римі (1775–1780) виникає абсолютно інший митець, послідовник класицизму давньоримського зразка, його найкращий представник у мистецтві Франції 18 століття. Програмним твором цього періоду стала картина «Присяга Гораціїв». Жодних маленьких фігур, жодної метушні, жодних солоденько-цукеркових фарб. Брати клянуться перед військовим походом і йдуть на смерть. Смерті ще нема (два брати з трьох загинуть), а смерть вже відчувається в суворих фарбах і урочисто-пригніченому настрої твору.

Таким чином, в передреволюційне десятиліття творчість Жака-Луї Давіда була лише складовою частиною загальнофранцузького стилю класицизм. І лише його велетенська обдарованість виділяла його серед інших. Він, як і найчутливіші митці доби, рішуче відмовився від стилістики тендітного рококо, відкривши нові можливості в іншому стилі і загалом в мистецтві, давши поштовх розвитку і розв'язанню мистецьких проблем майбутнього 19 століття.

Героїчний пафос картини та «Добрі вчинки королів»

[ред. | ред. код]

Героїчний пафос картини «Присяга Гораціїв» 1784 року вводить в оману всіх несвідомих, що теж відносять цей твір до революційного класицизму (тоді як в 1784 році ніякої революції не було і ще не могло бути). Більше того, картина створена на замовлення короля Франції Людовика XVI і мала прикрасити залу одного з королівських палаців у Шуазі. Вона і увійшла до королівських колекцій. Людовик XVI не був і не міг бути ні діячем революції, ні прихильником стилю революційного класицизму. Сюжет картини був схвалений державними посадовцями, тобто пройшов цензуру і входив в серію картин з парадоксальною на нинішні смаки назвою «Добрі вчинки королів».

Вплив

[ред. | ред. код]

Невдовзі після створення картина стала вважатися взірцем неокласичного мистецтва. Вона прославила Давіда, завдяки чому в нього з'явилися учні[9].

Картина Давіда привела до популяризації римського салюту[8].

Малюнки і ескізи до картини

[ред. | ред. код]
  • Малюнок-етюд до фігур трьох братів Гораціїв, всі 1783 року. Музей Бонна, Байонна.
    Малюнок-етюд до фігур трьох братів Гораціїв, всі 1783 року. Музей Бонна, Байонна.
  • Етюд до фігури Батька братів Гораціїв та їхньої сестри Камілли. Музей Бонна, Байонна.
    Етюд до фігури Батька братів Гораціїв та їхньої сестри Камілли. Музей Бонна, Байонна.
  • Етюд до фігури Камілли, сестри братів Гораціїв
    Етюд до фігури Камілли, сестри братів Гораціїв
  • Етюд до фігури Сабіни. Музей красних мистецтв Анже[fr].
    Етюд до фігури Сабіни. Музей красних мистецтв Анже[fr].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Make Lists, Not War — 2013.
  2. ↑ а б Joconde — 1975.
  3. ↑ http://www.louvre.fr/en/oeuvre-notices/oath-horatii
  4. ↑ https://collections.louvre.fr/ark:/53355/cl010062239
  5. ↑ Horatii and Curiatii. Encyclopaedia Britannica.
  6. ↑ Roth, Michael (1994). Facing the Patriarch in Early Davidian Painting. Rediscovering history: culture, politics, and the psyche. Stanford University Press. с. 308. ISBN 9780804723138.
  7. ↑ Marvin, Roberta Montemorra; Downing A. Thomas (2006). Roman Republicanism and Operatic Heroines. Operatic migrations: transforming works and crossing boundaries (вид. illustrated). Ashgate Publishing, Ltd. с. 102—103. ISBN 9780754650980.
  8. ↑ а б Winkler, Martin M. (2009). The Roman Salute: Cinema, History, Ideology. Columbus: Ohio State University Press. с. 42—56. ISBN 9780814208649.
  9. ↑ Jacques-Louis David: The Oath of the Horatii [Архівовано 2016-05-01 у Wayback Machine.] (from the Boston College website. Retrieved 2008-01-10.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jacques L. David (Davids Enkel): Le peintre Louis David Souvenirs et documents inédits. Victor-Harvard, Paris 1882
  • Marion Diez (Hrsg.): Jacques-Louis David, 1748—1825'. Chandus, Paris 2005, ISBN 2-35039-012-8
  • Ewa Lajer-Burcharth: Necklines. The art of Jacques-Louis David after the terror. Yale University Press, New Haven, Conn. 1999, ISBN 0-300-07421-2
  • Klaus Lankheit: Der Tod des Marat: Jacques-Louis David., Stuttgart 1962
  • Warren E. Roberts: Jacques-Louis David, revolutionary artist. Art, politics and French revolution. University of North Carolina Press, Chapel Hill, N.C. 1989, ISBN 0-8078-1845-3
  • Elmar Stolpe: Klassizismus und Krieg. Über den Historienmaler Louis David. Campus-Verlag, Frankfurt/M. 1985, ISBN 3-593-33488-7
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Присяга_Гораціїв&oldid=38150948