Перейти до вмісту

Приходько Людмила Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Приходько Людмила Іванівна
Народилася19 червня 1945(1945-06-19) Редагувати інформацію у Вікіданих
Канів, Київська область, Українська РСР, СРСР
Померла1 серпня 2024(2024-08-01) Редагувати інформацію у Вікіданих (79 років)
Громадянство СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка театру
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПолтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя Редагувати інформацію у Вікіданих, Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка Редагувати інформацію у Вікіданих, Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих і Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0697483
Нагороди та премії
заслужений артист УРСР
орден княгині Ольги III ступеня
Народний артист України

Людмила Іванівна Приходько (19 червня 1945, м. Канів, УРСР, СРСР1 серпня 2024) — радянська і українська театральна актриса. Заслужена артистка УРСР (1988). Народна артистка України (1993). Член правління СТДУ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 19 червня 1945 року в місті Каневі Черкаської області.

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1967, нині університет театру, кіно і телебачення).

Працювала в обласних музично-драматичних театрах у містах Полтаві (1967—1970), Івано-Франківську, Тернополі (1970—1976, нині академічний драматичний театр); від 1976 — у Волинському обласному музично-драматичному театрі (м. Луцьк). Вела програму «Поезії на радіо»[1].

У Канівській школі-гімназії, яку закінчила актриса, заснувала іменну стипендію Л. Приходько.

Про смерть артистки 1 серпня 2024 року повідомили у Волинському академічному українському облмуздрамтеатр ім. Тараса Шевченка[2][3].

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Зіграла понад 150 ролей.

  • Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки),
  • Анна («Земля» за О. Кобилянською),
  • Валя («Іркутська історія» О. Арбузова),
  • Оленка («Голубі олені» Олекси Коломійця),
  • Юля (водевіль «Вірус кохання» Ю. Бобошка і В. Данилевича),
  • Маруся («Роман Міжгір'я» П. Т. Ластівки за І. Ле),
  • Женя («Ціною любові» Корнієнка),
  • Дуся («Я завжди усміхаюсь» Я. Сегеля),
  • Бібі («Чортове плем'я» Т. Мухтарова) та інші.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Понад 150 ролей за пів століття: у Луцьку попрощалися з народною артисткою Людмилою Приходько (укр.). «Суспільне Луцьк». 2 серпня 2024. Процитовано 15 серпня 2024.
  2. Майже 50 років пропрацювала у Волинському драмтеатрі: померла народна артистка України Людмила Приходько (укр.). «VSN.UA». 1 серпня 2024. Процитовано 1 серпня 2024.
  3. У Луцьку в останню путь провели народну артистку Людмилу Приходько (укр.). «12 Канал». 2 серпня 2024. Процитовано 15 серпня 2024.
  4. Занюк Л. І, ставши особистістю, жити не заради власного успіху / Лариса Занюк // Волинь-нова. — 2017. — 3 червня. — С. 6.
  5. Про результати конкурсу на здобуття Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року» - 2023. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 10 жовтня 2023.
  6. Артистка Волинського облмуздрамтеатру стала лауреаткою всеукраїнської премії. Волинські новини. 10 жовтня 2023. Процитовано 10 жовтня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Барна В., Моліцька Г., Щербак Л. Приходько Людмила Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 141. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик // Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — 264 с.
  • Демків, Б. Шукай свою мавку…: Творчий портрет // Ровесник. — 1972. — 15 лют.
  • Органіста, С. Вона бачиіз Тарасової гори. // Волинь-нова. — 2016. — 17 грудня. — С. 6.
  • Занюк Л. І, ставши особистістю, жити не заради власного успіху / Лариса Занюк // Волинь-нова. — 2017. — 3 червня. — С. 6.