Приєднання Югославії до Троїстого пакту
| Приєднання Югославії до Троїстого пакту | |
| Місце розташування |
Бельведер Відень  |
|---|---|
| Момент часу |
25 березня 1941 |
| Сторона, яка підписала |
Королівство Югославія, Третій Райх, Королівство Італія і Японська імперія |
.jpg)
Приєднання Югославії до Троїстого пакту — подія 25 березня 1941 року, коли Королівство Югославія підписала Троїстий пакт з державами Осі. Угоди досягли після місяців переговорів між нацистською Німеччиною та Югославією і підписали у Відні у Бельведері міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп та прем'єр-міністр Югославії Драгіша Цветкович. Вступ до альянсу передбачав, що сторони домовилися, що держави Осі поважатимуть суверенітет і територіальну цілісність Югославії, включно з утриманням країн Осі від звернення по дозвіл на проходження військ через Югославію або від прохань про будь-яку військову допомогу.
Однак приєднання Югославії до Троїстого пакту було короткочасним. Уже через два дні після підписання угоди, 27 березня 1941 року, югославський уряд було повалено, регентству на чолі з князем Павлом було покладено край, а владу повністю перебрав на себе король Петро II. 6 квітня 1941 року, менше ніж через два тижні після того, як Югославія підписала Троїстий пакт, країни Осі вдерлися в Югославію. До 18 квітня держави Осі завоювали та окупували країну.
Головними підписантами пакту 25 березня у віденському Бельведері були Ріббентроп і Цветкович. Відбувся офіційний бенкет, який, як пожалівся Гітлер, скидався на похоронну вечірку.[1] Німецька сторона прийняла вимоги, висунуті князем Павлом і Цветковичем, хоча обидва насправді надіялися, що Гітлер їх не прийме, щоб вони могли вести переговори далі.[2] В угоді зазначалося, що Німеччина поважатиме суверенітет і територіальну цілісність Югославії і що держави Осі не будуть ані домагатися дозволу на транспортування військ через Югославію, ані прохати будь-якої військової допомоги.[2] Документ переклав посол Югославії в Німеччині Іво Андрич, більш відомий як письменник.[2]
Пізніше німецьке радіо передавало, що «держави Осі не вимагатимуть права проходу військ чи провозу військових матеріалів», хоча в офіційному документі згадувалися тільки війська й оминалася будь-яка згадка про військові матеріали.[1] Так само в документі не було жодної обіцянки розглянути передачу Салонік Югославії.[1]
- ↑ а б в Presseisen, 1960, с. 369.
- ↑ а б в Sotirović, 2011, para. 10.
- Presseisen, Ernst L. (December 1960). Prelude to "Barbarossa": Germany and the Balkans, 1940–1941. Journal of Modern History. University of Chicago Press. 32 (4): 359—370. doi:10.1086/238616. JSTOR 1872611. S2CID 144699901.
- Ramet, Sabrina P. (2006). The Three Yugoslavias: State-building and Legitimation, 1918-2005. Indiana University Press. с. 110–. ISBN 0-253-34656-8.
- Vucinich, Wayne S.; Tomasevich, Jozo (1969). Contemporary Yugoslavia: Twenty Years of Socialist Experiment. University of California Press. с. 53–. GGKEY:5JR74ERLNET.