Програмування пристроїв
Програмування пристроїв (англ. physical computing) — побудова інтерактивних фізичних систем з використанням програмного забезпечення та апаратних засобів, які можуть сприймати інформацію та реагувати на її зміни аналоговому світі. Хоча це визначення є досить широким, щоб охопити такі системи, як смарт-автомобілі, системи управління верстатами або автоматизацію виробничих процесів, воно найчастіше описує проектування, дизайн та виготовлення різноманітних(у тому числі і саморобних) пристроїв, які використовують датчики і мікроконтролери, для того щоб скористатися аналоговими даними в обчислювальних системах (комп'ютерах) та керувати електромеханічними пристроями, такими як двигуни, сервоприводи, освітлення або іншими апаратними засобами.
Програмування пристроїв знаходиться на перетині електротехніки, мехатроніки, робототехніки, інформатики, і особливо вбудованих систем.
Програмовані пристрої використовуються в широкому спектрі областей і сфер людської діяльності.[1]
Використання можливості програмування дій реальних об'єктів знайшло своє відображення в різних неформальних методах навчання. Arduino, Lego, microbit, різноманітні програмовані контролери та програмні середовища на їх основі дозволяють проводити навчання з використанням комп'ютерів для обробки даних експериментальних досліджень та керування різноманітними пристроями.
У світі мистецтва, проекти, що викорисстовують програмовані пристрої, включають в себе роботи Скотта Сніббе, Даніеля Розіна, Рафаеля Лозано-Хеммера, Йохана Брукер-Коеан, Камілли Аттербек, віртуальну реальність VR/Shyam, доповнену реальність AR/Hiren та Electroland LED Arts.
Програмування пристроїв часто використовується при розробці нових продуктів, особливо вбудованих систем, і застосовується для швидкого створення прототипів нових концепцій цифрових продуктів найшвидшим та економічно ефективним способом. Такі виробники, як IDEO та Тіг використовують прототипування продукту саме таким чином.
Комерційні реалізації програмованих пристрої варіюються від споживчих пристроїв, таких як Sony EyeToy або іграшок, таких як Dance Dance Revolution, до пристроїв, що використовуються в автоматизації контролю якості на заводських складальних лініях. Реалізації програмованих пристроїв включають в себе можливості розпізнавання голосу — пристрій сприймає і інтерпретує звукові хвилі з допомогою мікрофонів або інших пристроїв, комп'ютерного зору — у пристроях застосовуються алгоритми для обробки потоку відеоданих, які надходять від відеокамери. Тактильний інтерфейс також є приклад використання програмованих пристроїв, хоча в цьому випадку комп'ютер використовується генерації фізичного стимулу, на відміну від сприйняття його.
Програмування пристроїв допомагає в розробці, виготовленні і використання користувацьких датчиків для наукових експериментів, хоча цей термін рідко використовується для опису їх як таких. Приклад фізичного моделювання обчислень є проект Illustris, який намагається точно моделювати еволюцію Всесвіту від Великого вибуху, 13,8 мільярда років тому до наших днів. [1] [2]
Прототипування грає важливу роль у програмуванні пристроїв. Такі інструменти, як Wiring, Arduino з Fritzing таІ-CUBEX допомагають розробникам швидко створювати інтерактивні прототипи свої майбутніх пристроїв.
- ↑ Physical computing : sensing and controlling the physical world with computers. Boston: Thomson. 2004. ISBN 159200461X. OCLC 58393958.
{{cite book}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка)
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |