Прокопчук Ігор Петрович
| Прокопчук Ігор Петрович | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 9 квітня 1969 Нова Борова, Володарсько-Волинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 1 серпня 2023 (54 роки) Новоселівське, Коломийчиська сільська громада, Сватівський район, Луганська область, Україна | |
| Поховання | Нова Борова | |
| Громадянство |  Україна | |
| Псевдо | «Десна» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2015; 2022—2023 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | 32-га окрема механізована бригада | |
| Війни / битви | Війна на сході України Російське вторгнення в Україну (2022) | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ігор Петрович Прокопчук, псевдо «Десна» (9 квітня 1969, Нова Борова, Житомирська область — 1 серпня 2023, Новоселівське, Донецька область) — капітан, командир 5-ї механізованої роти 32-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни, колишній заступник Новоборівського селищного голови. Ветеран війни в Афганістані, учасник Антитерористичної операції на сході України[1].
Народився в інтелігентній родині, батьки — Марія Феліксівна та Петро Савич. Закінчив школу, строкову службу проходив у Афганістані. Після служби здобув вищу педагогічну освіту, працював учителем фізичної культури та «Захисту України» у Новоборівській школі № 1. Згодом працював на Іршанському ГЗК та ТОВ «Валки-Ільменіт».
У 2014 році мобілізований до лав Збройних сил України, учасник антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, обіймав посаду командира 1 батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, перед цим виконував обов'язки начальника штабу батальйону. В зоні бойових дій провів 1,5 року, нагороджений державними нагородами. Мав другу групу інвалідности.
Із грудня 2020 року — заступник Новборівського селищного голови. 24 лютого 2022 року очолив роту охорони при другому відділі Житомирського РТЦК та СП у Хорошеві. На початку 2023 року пішов до зони бойових дій — на Луганщину. Проходив підготовку, разом із підрозділом, у Німеччині.
Загинув 1 серпня 2023 року поблизу селища Новоселівське Сватівського району, внаслідок мінометного обстрілу, під час виконання бойового завдання, у день власного «срібного весілля». Похований 6 серпня 2023 року у Новій Боровій. Залишилися мати, дружина Жанна Вікторівна та сини Кирило (1999 р. н.) і Роман (2003)[2].
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2 січня 2024) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[3].
- ↑ В боях за Україну загинув житель селища Нова Борова Прокопчук Ігор. Новоборівська громада. 4 серпня 2023. Процитовано 13 серпня 2023.
- ↑ Федоренко С. У Новій Боровій з почестями провели загиблого Героя Ігоря Прокопчука. ЗвісноNEWS. Процитовано 13 серпня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 2 січня 2024 року № 2/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |