Просо волосовидне

Просо волосовидне
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Злакові (Poaceae)
Рід:	Просо (Panicum)
Вид:	Просо волосовидне (P. capillare)
Біноміальна назва
	Panicum capillare; L., 1753
Синоніми
	Panicum barbipulvinatum

Просо волокнисте^[1], просо волосовидне^[2] (Panicum capillare) — вид рослин родини тонконогові.

Будова[ред. | ред. код]

Трав'яниста рослина зі стеблом висотою 20-80 см. Має прямі та висхідні стебла, що виростають з одного вузла. Листки рослини лінійні, ланцетоподібні запушені з верхнього і нижнього боку. Язичок пластинчастий з бахромою. Суцвіття — розлога волоть довжиною 20-40 см, що складається з окремих черешкових колосків довжиною 2-2,5 мм. Насіння — плівчаста зернівка. Просо волосовидне має мичкувату кореневу систему.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Сходить у квітні — травні. Цвіте у червні — липні. Плодоносить у липні — вересні. Після засихання рослини волоть може повністю відламуватися і перетворитися на перекотиполе.^[3]

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Зростає як бур'ян на полях степової зони України та зрідка в Лісостепу. Походить з гірських районів Монголії.

Практичне використання[ред. | ред. код]

У китайській «Книзі пісень» вказується, що просо було перший злаком, який люди отримали від богів. Вважається найдавнішою культурою в Європі та Азії. Його залишки виявлено на розкопках кам'яної доби у Швейцарії.

Зерно збирають волотями, підсушують, а потім вимолочують. Воно придатне в їжу після шеретування на круподерні чи обшуговування в ступі. За смаком і якістю крупа з проса волосовидного майже не відрізняється від культурних сортів проса, тільки трохи дрібніша. На Кавказі та в Криму з дикого проса варили бузу — напій на дріжджах.