Профіль взаємосумісності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
UGV Talon

Профіль взаємосумісності наземних роботизованих платформ (англ. UGV Interoperability Profile (UGV IOP) або IOP) — сукупність нормативних технічних вимог щодо забезпечення взаємосумісності наземних роботизованих комплексів та їх складових.

Головні особливості

[ред. | ред. код]

В основу його покладено спільну архітектуру безекіпажних систем JAUS (Joint Architecture for Unmanned Systems), яка раніше мала назву Joint Architecture for Unmanned Ground Systems (JAUGS)[1].

Розробка IOP була ініційована військовими США[2][3][4]. Планується інтеграція IOP з ROS-M та архітектурою AGVRA.[5]

IOP покладений в основу настанови НАТО STANAG 4818/AEP-4818 щодо профілю взаємосумісності UGV (Unmanned Ground Vehicle Interoperability Profiles, IOP)[1]. Відповідною стандартизацією опікується експертна команда з питань UGV (Unmanned Ground Vehicle, UGV ToE), яка підпорядковується групі LCG LE у складі Групи НАТО з питань озброєнь сухопутних військ (NAAG) Конференції національних директорів озброєнь (CNAD)[6][7].

Експериментальна перевірка поточних версій профілю взаємосумісності здійснювалася під час навчань НАТО, зокрема, ELROB 2018 та Trident Juncture 2018[6].

Базова концепція

[ред. | ред. код]

IOP визначає взаємосумісніть на кількох рівнях різних конфігурацій систем:

  • між блоками управління оператора (OCU) і одним або кількома безекіпажними транспортними засобами (UGV);
  • між елеменами обладнання і програмними модулями OCU;
  • всередині UGV, між підсистемами UGV, корисним навантаженням тощо;
  • між OCU, UGV та зовнішніми системами C2 для обміну інформацією командування і управління, аудіо- та відеоданими.

Для забезпечення взаємосумісності обладнання IOP також містить специфікації рознімань і кріплень.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Слюсар, В.І. (2019). Ключові суб’єкти НАТО з розвитку наземних роботизованих комплексів (UGV).// Науково-практична конференція "Застосування Сухопутних військ Збройних Сил України у конфліктах сучасності". – 14 – 15 листопада 2019 р. – Львів: Національна академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, 2019. - C. 70 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  2. ↑ U.S. Army Unveils Common UGV Standards. Aviation Week Network. Penton. 10 січня 2012. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  3. ↑ Serbu, Jared (14 серпня 2014). Army turns to open architecture to plot its future in robotics. Federal News Radio. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 28 квітня 2017.
  4. ↑ Demaitre, Eugene. Military Robots Use Interoperability Profile for Mobile Arms. Robolliance News. Robotics Business Review. Процитовано 28 квітня 2017.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Слюсар, В.І. (2020). ROS-M та програмна архітектура AGVRA (PDF). // XIII науково-практична конференція “Пріоритетні напрямки розвитку телекомунікаційних систем та мереж спеціального призначення”. – Київ: ВІТІ. - 3 – 4 грудня 2020. с. 249 - 250. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2020.
  6. ↑ а б Слюсар, Вадим (2016). Основні напрямки розвитку наземних бойових платформ з урахуванням стандартів НАТО (PDF). Бюлетень з питань безпеки “Виклики і ризики”. - Київ: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. - 1 листопада 2016. - № 20 (59). – С. 21 - 24. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  7. ↑ Слюсар, В.І. (2019). Нова система досліджень і розробок сухопутних військ США (PDF). Озброєння та військова техніка. - №3. – 2019. с. 123 - 128. Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2019. Процитовано 25 березня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Профіль_взаємосумісності&oldid=42518384