Проценко Степан Феодосійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Феодосійович Проценко
Народження11 листопада 1900(1900-11-11)
Конотоп, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть3 жовтня 1943(1943-10-03) (42 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняПарк Вічної Слави
КраїнаСРСР СРСР
Роки служби1920—1943
Звання Підполковник
Командування269-й стрілецький полк 136-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Воронезького фронту
Війни / битвиГромадянська війна
Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоної Зірки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Проценко.

Степан Феодосійович Проценко (11 листопада 1900 — 3 жовтня 1943) — Герой Радянського Союзу, у роки радянсько-німецької війни командир 269-го стрілецького полку 136-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Воронезького фронту, підполковник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 11 листопада 1900 року в місті Конотопі Сумської області в сім'ї робітника-залізничника. Українець. Закінчив чотири класи міського училища. У 1920 році добровольцем пішов у Червону Армію. Брав участь в Громадянській війні. У 1935 році закінчив Військово-інженерну академію. У боях радянсько-німецької війни з 1941 року. Воював на Воронезькому фронті.

У ніч на 2 жовтня 1943 року 269-й стрілецький полк 136-ї стрілецької дивізії під командуванням С. Ф. Проценко форсував Дніпро на південь від Києва і закріпився на острові Козачому, що мав важливе тактичне значення. Радянські передові підрозділи отримали можливість перерізати шосе Київ—Обухів і зайняти командні висоти, що створювало сприятливу обстановку для переправи через Дніпро основних сил. Завдяки рішучості та високому командирської майстерності С. Ф. Проценко батальйон не тільки уникнув оточення, але й завдав удару по ворогу, примусивши його до відступу. Сотні гітлерівців загинули на острові Козачому.

Могила Степана Проценко

3 жовтня 1943 року, незважаючи на великі втрати, німці знову контратакували. Над островом з'явилися ворожі літаки. Навколо рвалися снаряди і бомби. Одна з бомб вибухнула поблизу від командного пункту. Степан Федосійович Проценко був смертельно поранений осколками. Похований у Києві у Парку Вічної Слави.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм підполковникові Степану Феодосійовичу Проценко посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1].

Нагороди, пам'ять

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями.

У місті Конотопі на вулиці, де Герой народився і жив, встановлено меморіальну дошку. Про бойовий шлях Героя оповідають матеріали експозиції Конотопського краєзнавчого музею.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1 (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
  • Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 19(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Проценко_Степан_Феодосійович&oldid=35780716