Перейти до вмісту

Процес 59-ти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Будівля Львівського обласного управління НКВС (світлина кінця 1930-х)

Процес 59-ти (інша назва — «Процес другої екзекутиви ОУН») — великий політичний процес, який відбувся 15-18 січня 1941 року у Львові в приміщенні обласного управління НКВС (тогочасна вул. Пелчинська, зараз — вул. Вітовського). Перед судом постали 59 молодих українців, переважно, студентів львівських вишів. Їх обвинувачували у приналежності до Організації українських націоналістів (ОУН), в антирадянській діяльності та підготовці повстання проти радянської влади.

Процес

[ред. | ред. код]

Судовому процесу передувало тривале, понад чотиримісячне, слідство, що відзначалося використанням характерних для сталінського часу методів терору, приниження та катувань обвинувачених.

Голова суду — Юрко, судді — Пентакова та Горовенко, прокурор — Харитонов (за чутками — Руденко), оборонці — Роман Криштальський, Василь Жовнір, Іван Скибінський, інші. Процес 59-ти, подібно до всіх політичних процесів у СРСР у тому часі, був закритий. Нікого з громадськості, також і родичів підсудних, на залу суду не допустили, проте сам суд був показовим.

Про поведінку фігурантів судової справи свідчать офіційні документи:

«Більшість засуджених як на попередньому слідстві, так і на судовому засіданні не визнавали себе винними і не покаялись, а навпаки — заявляли у суді, що вони були і залишаються непримиренними ворогами радянської влади і у майбутньому, якщо буде така можливість, за будь-яких умов будуть вести боротьбу проти радянської влади…»

Обвинувачені

[ред. | ред. код]

Серед обвинувачених було 37 юнаків та 22 дівчат у віці від 16 до 30 років (наймолодшими учасниками процесу були Марія Наконечна та Михайло Чарковський, які не досягнули 16 років): 13 студентів Львівського університету, 6 студентів Медичного інституту, 3 студентів Політехнічного інституту, а також 12 гімназистів, 6 випускників вищих шкіл, 5 випускників гімназій. Більшість із них — підпільники ОУН від члена «Юнацтва» до заступника провідника Крайового проводу Івана Максиміва. Вони виконували різні ролі та завдання, а багато із них навіть не знали одне про одного. Серед обвинувачених націоналістів був майбутній командувач УПА-Північ Дмитро Клячківський (псевдо «Клим Савур»). Також до числа підсудних потрапили не-члени ОУН.

Засуджені особи (рік народження) та вироки:

  1. Безпалько Ірина-Орися Володимирівна (1921) — 10+5+5 років[1], Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4[2]
  2. Березовський Кость-Арпад Амвросійович (1914) — розстріл
  3. Берест Роман-Мар'ян Петрович (1897) — розстріл
  4. Боднар Анна Андріївна (1917) — розстріл; Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5 (див. примітки)
  5. Булка Орест Іванович (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
  6. Винників Наталя Сидорівна (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  7. Вовк Микола Андрійович (1911) — розстріл
  8. Волошин Олена Василівна (1898) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  9. Гаврилишин Мирослав Дмитрович (1923) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3 (старший брат Богдана Гаврилишина).
  10. Гончарук Богдан Семенович (1912) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  11. Горбаль Роман Томович (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  12. Гошко Микола Михайлович (1890) — розстріл
  13. Грицай Марта Теодорівна (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  14. Данилевич (Рубінський) Василь Петрович (1910) — розстріл
  15. Думанський Михайло Іванович (1915) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  16. Думанський Петро Іванович (1913) — розстріл
  17. Думанський Степан Іванович (1918) — розстріл
  18. Дяків Роман Григорович (1904) — розстріл
  19. Єднорог Богдан Савич (1919) — розстріл
  20. Жидик Григорій Степанович (1913) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 4+2
  21. Зубач Ірина Антонівна (1923) — розстріл, Верховний суд УРСР замінив вирок на 10 років концтаборів
  22. Клак Петро Васильович (1911) — розстріл
  23. Клак Софія Степанівна (1917) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4
  24. Клячківський Дмитро Семенович (1911) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  25. Ковалюк Володимира Тимофіївна (1915) — розстріл
  26. Коверко Дарія Максимівна (1922) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  27. Комар Володимир Степанович (1917) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  28. Комар Любов Степанівна (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  29. Костишин Юрій Васильович / «Марків Юрій Михайлович» (1919) — розстріл
  30. Кохман Ганна Йосипівна (1922) — 10+5+5
  31. Коцюба Тарас Теодорович (1918) — розстріл
  32. Крупа Теодозій Володимирович (1918) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  33. Куницький Богдан Миколайович (1922) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  34. Левицький Олег Васильович (1921) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  35. Максимів Іван Андрійович / «Бард Богдан Андрійович» (1913) — розстріл
  36. Малащук Людвига Іванівна (1915) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  37. Матвійчук Андрій Михайлович (1913) — розстріл
  38. Матвійчук Микола Михайлович (1909) — розстріл
  39. Матковська Марія Петрівна (1921) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4
  40. Матла Олена Антонівна (1917) — 10+5+5
  41. Наконечна Марія Іванівна (1924) — 10+5+5
  42. Нирка Станіслав Михайлович (1920) — розстріл
  43. Онуферко Степан Антонович (1923) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
  44. Пакуляк Михайло Іванович (1913) — розстріл
  45. Пецух Михайло Іванович (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  46. Пик Ірина Олександрівна (1918) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на висилку за межі СРСР, оскільки обвинувачена мала громадянство США
  47. Попадин Ольга Петрівна (1923) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
  48. Притуляк Стефанія Василівна (1915) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
  49. Світлик Лідія Юліянівна (1924) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
  50. Слюзар Дмитро Йосипович (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  51. Сороківський Семен Григорович (1912) — розстріл
  52. Ставарська Галина Петрівна (1920) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
  53. Старка Богдан Микитович (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
  54. Столяр Галина-Олена Теодорівна (1917) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  55. Тисляк Степан Михайлович (1918) — розстріл
  56. Чарковський Михайло Теодорович (1924) — ув'язнення в таборах, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
  57. Шенгера Петро Іванович (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
  58. Шухевич Наталя Йосипівна (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
  59. Грицеляк Богдан Михайлович (1923) — перед судовим засіданням справа Грицеляка була виділена в окреме провадження, тому процес фактично став «процесом 58-ми».

До смертної кари засуджено 42 осіб (серед них — 11 дівчат). Підсудним було призначено адвокатів, але захист отримав частину справ для ознайомлення тільки напередодні засідання, відповідно, не було фізичної можливості ознайомитися із матеріалами. Зрештою, суд відбувався формально і тільки затвердив прокурорське обвинувачення.

Решта підсудних були засуджені до тривалого десятилітнього ув'язнення з наступними засланням та позбавленням громадянських прав. У мотивації рішення суду зазначалося, що суворість вироку зумовлена тим, що «майже всі підсудні заявили в судовому засіданні, що не хочуть зупинити ворожої діяльності проти Радянської влади та заявили, що будуть продовжувати ворожу роботу при всяких умовах…».

Перегляд вироків у Верховному суді

[ред. | ред. код]

Рішенням Колегії Верховного суду СРСР від 15 березня 1941 року покарання деяким учасникам процесу було пом'якшено. Загалом, 19 засуджених було розстріляно, 24 отримали по 10 років ув'язнення (серед них — Дмитро Клячківський), 15 осіб отримали від 8 до 4 років тюрми, одну обвинувачену депортовано за кордон.

Матеріали кримінальної справи «Процесу-59-ти» із 8 томів сьогодні зберігаються в управлінні Галузевому державному архіві СБУ. Один із томів справи був втрачений вже у 2000-х роках в архіві СБУ у Львівській області.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кількість років позбавлення волі в далеких таборах СРСР + к-ть років позбавлення виборчих прав + к-ть років, упродовж яких заборонено жити в Українській РСР
  2. Кількість років позбавлення волі в далеких таборах СРСР + к-ть років позбавлення виборчих прав

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]