Перейти до вмісту

Псковська область

Координати: 57°19′00″ пн. ш. 29°15′00″ сх. д. / 57.316666666667° пн. ш. 29.25° сх. д. / 57.316666666667; 29.25
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Псковщина)
Псковська область
рос. Псковская область
 		  
Q19906919 Герб Псковської області
КраїнаРосія Росія
Фед. округПівнічно-Західний
Адмін. центрПсков
ГлаваMikhail Vedernikovd
Дата утворення23 серпня 1944
Оф. вебсайтpskov.ru​(рос.)
Географія
Координати57°19′00″ пн. ш. 29°15′00″ сх. д. / 57.316666666667° пн. ш. 29.25° сх. д. / 57.316666666667; 29.25
Площа55 300 км² (52-а)
  • внутр. вод5,2 %
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність▼ 661 586 (01.01.2013)[1] (64-а) (2011)
Густота12,1 осіб/км²
Економіка
Економ. районПівнічно-Західний
Коди
ISO 3166-2RU-PSK
ЗКАТО58
Суб'єкта РФ60
Телефонний(+7)
Карти

Псковська область на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Псковська область у Вікісховищі

Пско́вська о́бласть (рос. Пско́вская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Адміністративний центр — місто Псков.

Межує з трьома державами: з Естонією, Латвією і Білоруссю. Крім того, межує з Ленінградською, Новгородською, Тверською і Смоленською областями.

Утворена 23 серпня 1944 року, а 2 жовтня 1957 року до її складу увійшла Великолуцька область РРФСР.

Географія

[ред. | ред. код]

У Псковській області понад 3 тисячі озер, зокрема третє за величиною в Європі — Чудсько-Псковське озеро. Особливістю області також є делікатесна риба снеток, яка водиться лише в Псковській області.

Територію Псковської області перетинають федеральні автомагістралі М9 і М20.

Рельєф

[ред. | ред. код]

Псковська область розташована на північному заході Східно-Європейської (Руської) рівнини. Рельєф переважно низовинно-горбистий (середня висота — 110 м над рівнем моря) з трьома явно виокремлюючимися височинами: Лузька височина на півночі області з максимальною висотою 204 м (гора Кочебуж), Судомська височина в середній частині з найвищою точкою 293 м (гора Судома) і Бежаницька височина на півдні з максимальною висотою — 339 м (гора Лобно).

На заході в Печорському районі знаходяться східні схили височини Хаанья (заходить з території Естонії та Латвії) геологічно виражена Локновським валом, а на південному сході — західні схили Валдайської височини на межі з Тверською областю. На півдні на кордоні з Білоруссю розташовані північні ділянки Невельсько-Городоцької височини. Між нею і Бежаницькою розташована Вязевська височина з висотністю до 264 м.

Мінімальна висота області — уріз Псковсько-Чудського озера — становить 30 м. У західній частині регіону розташована Псковська низовина, по якій тече річка Велика, а на сході — Приільменська низовина, по якій тече друга головна водна артерія області — річка Ловать. На півночі між Лузькою і Судомською височинами розташована Хиловська низина, а в середній частині області (між Судомською і Бежаницькою височинами) — Соротська низина. На крайній півночі розташована Плюссько-Лузька низовина.

Історія

[ред. | ред. код]

Населення

[ред. | ред. код]

Населення області — 620,2 тис. осіб (2021). Щільність населення: 11,2 осіб/км², питома вага міського населення: 71,54 %.

Національний склад

[ред. | ред. код]
Народ Чисельність, 2010, тис. ([1])
Росіяни 616,4 (95,1 %)
Українці 8,6 (1,33 %)
Білоруси 6,77 (1,04 %)
Цигани 3,22 (0,5 %)
Вірмени 2,37 (0,37 %)
Татари 1,2 (0,2 %)
Азербайджанці 1,2 (0,2 %)
показані народи з чисельністю понад 1000 осіб

Виконавча влада

[ред. | ред. код]

5 грудня 2004 року на губернаторських виборах колишній депутат Держдуми Михайло Кузнецов здобув перемогу над діючим головою області Євгеном Михайловим, якого підтримувала «Єдина Росія».

Михайло Кузнєцов народився в 1968 році. Закінчив фізичний факультет МДУ. Служив у Тульській дивізії ВДВ. В 1995 році обрався депутатом Держдуми за списком ЛДПР, в 1999 році виграв вибори в Держдуму по Псковському одномандатному округу. У 2001 році став головою ради директорів ТОВ «Псковський мелькомбінат».

Майстер спорту міжнародного класу з парашутного спорту, капітан псковської парашутної команди «Небесні барси», що представляє МНС.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

Міські округи

[ред. | ред. код]
Назва міста Населення (2002)
Псков 202 780
Великі Луки 104 979

Муніципальні райони

[ред. | ред. код]
Назва району Населення (2002) Районний центр Населення райцентру (2002)
Бежаницький район 17 547 смт Бєжаниці 4 846
Великолуцький район 24 035 м. Великі Луки  
Гдовський район 17 715 м. Гдов 5 171
Дедовицький район 17 881 смт Дєдовичі 9 881
Дновський район 16 048 м. Дно 10 049
Красногородський район 9 800 смт Красногородськ 4 694
Куньїнський район 12 928 смт Кунья 3 527
Локнянський район 13 268 смт Локня 4 898
Невельський район 31 419 м. Невель 18 545
Новоржевський район 12 217 м. Новоржев 4 125
Новосокольницький район 19 389 м. Новосокольники 9 757
Опочецький район 23 973 м. Опочка 13 964
Островський район 36 685 м. Остров 25 078
Палкінський район 10 520 смт Палкино 3 201
Печорський район 25 300 м. Печори 13 056
Плюсський район 11 610 смт Плюса 3 856
Порховський район 28 470 м. Порхов 12 263
Псковський район 37 216 м. Псков  
Пустошкинський район 12 071 м. Пустошка 5 509
Пушкіногорський район 11 694 смт Пушкінські гори 6 089
Питаловський район 14 853 м. Питалово 6 806
Себезький район 25 473 м. Себеж 7 138
Струго-Красненський район 16 579 смт Струги Красні 8 762
Усвятський район 6 360 смт Усвяти 3 148

Міста Псковської області

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Пушкінські гори

[ред. | ред. код]

Тут, у Святогірському монастирі, згідно з заповітом, поховано Олександра Пушкіна. Поблизу монастиря знаходився маєток Пушкіних Михайлівське, в сусідньому селі Тригірському жила муза Пушкіна Ганна Вульф.

  • Могила О. Пушкіна в Святогірському монастирі.
    Могила О. Пушкіна в Святогірському монастирі.
  • «Онегінська лава» у Тригірському.
    «Онегінська лава» у Тригірському.
  • Банька у Тригірському парку.
    Банька у Тригірському парку.
  • Річка Сороть.
    Річка Сороть.

Старий Ізборськ

[ред. | ред. код]

Згідно з літописом, першим князем Ізборська був Трувор, брат новгородського Рюрика. На місцевому кладовищі, серед могил сучасних мешканців Ізборська знаходиться і поховання Трувора, так званий «Труворів хрест».

  • Мури давнього Ізборська.
    Мури давнього Ізборська.
  • Труворове городище.
    Труворове городище.
  • Муровані ворота у Старому Ізборську[2].
    Муровані ворота у Старому Ізборську[2].

Печори

[ред. | ред. код]

Місто відоме завдяки Печорському монастирю, з головним храмом у стилі українського бароко, що знаходиться над монастирськими печерами з похованнями місцевих ченців, на зразок печер київської Лаври. Завдяки перебуванню у складі незалежної Естонії в 1919—1940 рр., монастир не зазнав плюндрування з боку більшовиків. Від часів естонської влади в місті залишилася протестантська кірха.

  • Печорський монастир.
    Печорський монастир.
  • Монастирський храм над входом у печери.
    Монастирський храм над входом у печери.
  • Мури Печорського монастиря.
    Мури Печорського монастиря.
  • Паломники біля стін Печорського монастиря.
    Паломники біля стін Печорського монастиря.
  • Монастирське стадо.
    Монастирське стадо.
  • Естонська кірха.
    Естонська кірха.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ оцінка чисельності населення станом на 01.01.2013. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 9 січня 2015.
  2. ↑ На відміну від решти сільської Росії, на Псковщині було розповсюджене кам'яне будівництво.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Псковська область
 Ленінградська область
Естонія Естонія
Латвія Латвія 		 Новгородська область
 Тверська область
Білорусь Білорусь  Смоленська область
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Псковська_область&oldid=39007317