Пульсар Вітрил
 Пульсар Вітрил та оточуючий його плеріон (туманність з вітром пульсара) | |
| Дані спостереження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір’я | Вітрила |
| Пряме піднесення | 08г 35х 20.65525с |
| Схилення | -45° 10′ 35.1545″[1] |
| Видима зоряна величина (V) | 23.6 |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | {{{radial_v}}} км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: {{{prop_mo_ra}}} мас/р Схил.: {{{prop_mo_dec}}} мас/р |
| Паралакс (π) | {{{parallax}}} ± {{{p_error}}} мас |
| Відстань | 959+248 −163 св. р. (294+76 −50[2] пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
{{{absmag_v}}} |
| Інші позначення | |
Пульсар Вітрил (англ. Vela Pulsar, PSR J0835-4510 або PSR B0833-45) — це радіо-, оптичний, рентгенівський і гамма-пульсар, пов'язаний із залишком наднової Вітрил.
Пульсар обертається 11,195 разів на секунду[3] (тобто має період 89,33 мілісекунд — найкоротший відомий на момент його відкриття), а залишок від вибуху наднової за оцінками розширюється зі швидкістю 1 200 км/с[4].
Пульсар має третій за яскравістю видимий компонент серед всіх відомих пульсарів (V = 23,6 видимої зоряної величини)[5], який пульсує двічі для кожного радіоімпульсу.
Крім того, пульсар Вітрил є найяскравішим постійним об'єктом на небі у високоенергетичних гамма-променях.
Зв'язок пульсара Вітрил із залишком наднової Вітрил, встановили астрономи Університету Сіднея 1968 року[6]. Це був прямий спостережуваний доказ того, що наднові утворюють нейтронні зорі.
Дослідження, проведені Келлоггом із колегами на даних супутника UHURU в 1970-71 роках показали, що пульсар Вітрил і об'єкт Вітрила Х є окремими, але просторово пов'язаними об'єктами. Термін Вітрила Х використовувався, щоб описати весь залишок наднової[7], але Вейлер і Панагія 1980 року встановили, що Вітрила Х насправді є плеріоном, що розташований у більш тьмяному залишку наднової[відсутнє в джерелі] та рухається енергією (вітром) пульсара[8].
12 травня 2015 року НАСА запустило дослідницьку повітряну кулю з Аліс-Спрингс у Північній території Австралії, яка несла кілька інструментів, розроблених у межах спільного проекту Нагойского університету й університету Кобе в Японії для вимірювання випромінювання гамма-променів від пульсара Вітрил. Політ мав завершитися біля Лонгріч, Квінсленд, після заходу сонця[9].
Пульсар іноді називають Вітрила Х, але це явище окреме і від пульсара, і від туманності Вітрила Х. Радіо-огляд області Вітрила-Puppis А телескопом Міллс Кросс у 1956-57 роках виділив три сильні джерела радіовипромінювання: Вітрила X, Вітрила Y та Вітрила Z. Ці джерела є спостережувано близькими до залишку наднової Puppis A, який також є сильним джерелом рентгенівського і радіо- випромінення[10].
Пульсар і пов'язану з ним туманність не слід плутати з Вітрила Х-1 — розташованою неподалік, але не пов'язаною масивною рентгенівською подвійною зорею.
Випромінення пульсара Вітрил і пульсара PSR B0329+54 були перетворені в чутний звук французьким композитором Жерара Гризе і використані у творі Ле-нуар-де-л'етуаль (фр. Le noir de l'étoile, букв. «Чорнота зорі», 1989-90)[11][12][13].
-
Цикл імпульсного гамма-випромінювання від пульсара Вітрил -
Положення пульсара Вітрил в Чумацькому шляху -
Відео реактивних частинок пульсара Вітрил
- ↑ Vela pulsar. SIMBAD. Процитовано 9 січня 2013.
- ↑ Caraveo, P. A.; De Luca, A.; Mignani, R. P.; Bignami, G. F. (November 2001). The Distance to the Vela Pulsar Gauged with Hubble Space Telescope Parallax Observations. Astrophys. J. 561 (2): 930—937. arXiv:astro-ph/0107282. Bibcode:2001ApJ...561..930C. doi:10.1086/323377.
- ↑ Manchester, R. N.; Hobbs, G. B.; Teoh, A.; Hobbs, M. (August 2005). ATNF Pulsar Catalogue: J0835-4510. VizieR Online Data Catalog. Bibcode:2005yCat.7245....0M.
- ↑ Lyne, Andrew G.; Graham-Smith, Francis (1998). Pulsar Astronomy (вид. 2nd). Cambridge University Press. ISBN 0-521-59413-8.
- ↑ Mignani, R. P.; Zharikov, R. P.; Caraveo, P. A. (October 2007). The Optical Spectrum of the Vela Pulsar. Astronomy and Astrophysics. 473 (3): 891. arXiv:0707.2036. Bibcode:2007A&A...473..891M. doi:10.1051/0004-6361:20077774.
- ↑ Large, M. I.; Vaughan, A. E.; Mills, B. Y. (October 1968). A Pulsar Supernova Association?. Nature. 20 (5165): 340—341. Bibcode:1968Natur.220..340L. doi:10.1038/220340a0.
- ↑ Kellogg, E.; Tananbaum, H.; Harnden, F. R., Jr.; Gursky, H.; Giacconi, R.; Grindlay, J. (August 1973). The X-ray Structure of the Vela X Region Observed from Uhuru. The Astrophysical Journal. 183: 935—940. Bibcode:1973ApJ...183..935K. doi:10.1086/152279.
- ↑ Weiler, K. W.; Panagia, N. (October 1980). Vela X and the Evolution of Plerions. Astronomy and Astrophysics. 90 (3): 269—282. Bibcode:1980A&A....90..269W.
- ↑ Jeffery, Mark; Sleath, Emma (12 травня 2015). Huge research balloon launched in Alice Springs to observe neutron star Vela Pulsar. ABC News. Australia. Процитовано 12 травня 2015.
- ↑ Rishbeth, H. (December 1958). Radio Emission from the Vela-Puppis Region. Australian Journal of Physics. 11 (4): 550—563. Bibcode:1958AuJPh..11..550R. doi:10.1071/PH580550.
- ↑ Del Re, Giuseppe (2000). The Cosmic Dance: Science Discovers the Mysterious Harmony of the Universe. Philadelphia: Templeton Foundation. с. 24–25. ISBN 978-1-890151-25-6.
- ↑ Luminet, Jean-Pierre (2011). Illuminations: Cosmos et esthétique (фр.). Paris: Odile Jacob. с. 419—420. ISBN 978-2-7381-2562-0.
- ↑ Gérard Grisey (1946-1998): Le Noir de l'Étoile (1989-1990) (фр.). IRCAM. Процитовано 12 січня 2016.
- Пульсар Вітрил на SIMBAD
- Пульсар Вітрил в базі NASA/IPAC Extragalactic Database
