Перейти до вмісту

Путивльське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Путивльське князівство — сіверське удільне князівство з центром в Путивлі. Перша згадка припадає на 1146 рік, коли путивльський князь воював з чернігівськими князями. Проте археологи доводять існування дерев'яної фортеці ще в X столітті. Путивль вважався частиною Новгород-Сіверського князівства.[1] У 1185 році з Путивля вирушав у похід на половців легендарний князь Ігор (герой Слова о полку Ігоревім). Наступного 1186 року половці нанесли контрудар, розоривши околиці Путивля. У 1223 році Путивльська рать брала участь у битві на Калці. Потім 1239 року путивльські землі були розорені татаро-монголами. Проте існує версія, що на початку XIV століття путивльські князі змогли заволодіти київським престолом.[2] У 1362 році після битви при Синіх водах князівство входить до складу Великої Литви. Кінець князівства настав у результаті його поглинання Московською державою у 1500 році.

У Смутні часи територія Путивльського князівства була основним вогнищем повстання Болотникова. Нащадками корінного населення Путивля (сіверян) вважаються горюни[джерело?].

Князі

[ред. | ред. код]

Більшість путивльських князів належало до роду Ольговичів династії Рюриковичів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Київська Русь і роські князівства [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Князі Путивльські [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Войтович 2000
  4. Святой благоверный князь Иоанн Путивльский [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Князя Иоанна путивльского, страстотерпца и чудотворца, убитого от Татар за Христианы. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 5 травня 2016.
  6. Князя Иоанна Романовича путивльского, князя Константина Романовича, князя Михаила Романовича, убитого от Литвы. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 5 травня 2016.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]