Очікує на перевірку

Путна Вітовт Казимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітовт Казимирович Путна
лит. Vytautas Putna
Народження12 квітня (31 березня) 1893(1893-03-31)
с. Мацконяй, Віленська губернія Російської імперії
Смерть12 червня 1937(1937-06-12) (44 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНове Донське кладовище
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
ПриналежністьРСЧА
ОсвітаВійськово-академічні курси вищого комскладу РСЧАd
Роки службиРосійська імперія 19151917
СРСР 19181937
Звання Комкор
Війни / битвиПерша світова війна
Громадянська війна в Росії
НагородиОрден Червоного Прапора  — 1919Орден Червоного Прапора  — 1920Орден Червоного Прапора  — 1921

Вітовт Казимирович Путна (*12 квітня (31 березня) 1893(18930331) — пом. 12 червня 1937) — радянський військовик, комкор (1935), жертва сталінського Великого терору — розстріляний у 1937 році.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в квітні 1893 року в селищі Мацконяй (Віленська губернія Російської імперії) у селянській родині. Рано почав трудову діяльність: спочатку пастухом у своєму селищі, згодом чорноробом у Ризі. У 1913 р за революційну агітацію серед робітників Риги був поміщений у в'язницю.

Після початку Першої світової війни був звільнений з в'язниці і в 1915 році направлений на фронт, де отримав важку травму від отруєння газами. У 1917 р закінчив школу прапорщиків і направлений служити в один з полків 12-ї армії. Будучи молодшим офіцером, проводив революційну агітацію серед солдатів свого полку.

У квітні 1918 р разом з батальйоном, в якому служив, добровільно вступив до складу Червоної армії. У військовому відділі Вітебського Ради був організатором частин РСЧА.

З травня 1918 року — військовий комісар м. Вітебська. У серпні-вересні 1918 г. — військовий комісар 1-й Смоленської піхотної дивізії. З вересня 1918 по травень 1919 року — воєнком 1-ї Смоленської (пізніше 26-ї стрілецька) дивізії. Із травня 1919 року командир 228-го Карельського стрілецького полку, із липня і 2-ї бригади цієї дивізії. З грудня 1919 року — начальник 27-ї стрілецької дивізії.

Учасник Громадянської війни на Східному та Західному фронтах.

За успішне командування дивізією та особисті бойові заслуги на Східному фронті був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після розгрому військ Колчака в Сибіру передислокував дивізію на Західний фронт, де в боях з поляками її частини показали високу виучку та майстерність. За ці та особисті досягнення Путна був нагороджений другим орденом Червоного Прапора. Третій орден Червоного Прапора був удостоєний за придушення Кронштадтського повстання у березні 1921 року.

Брав участь у боях з «бандами на Нижній Волзі».

27-ю Омською стрілецькою дивізєю В. К. Путна командував до вересня 1922 року. Із 1922 по 1923 рік — Слухач Вищих академічних курсів при Військовій академії РСЧА.

З травня 1923 року — начальник і воєнком 2-ї Московської піхотної школи. З квітня по жовтень 1924 — начальник і воєнком Управління по військовий підготовці при інспекторі РСЧА. З листопада того ж року — помічник інспектора РККА по піхоті. У 1924—1925 роках — Військовий радник в Китаї. З жовтня 1925 — заступник начальника Головного управління РСЧА. З листопада того ж року — начальник Управління військово-навчальних закладів РСЧА. З лютого по червень 1927 року — командир і воєнком 2-го стрілецького корпусу. З серпня 1927 року — на військово-дипломатичній роботі: військовий аташе при повноважному представництві СРСР в Японії (серпень 1927 — жовтень 1928), Фінляндії (листопад 1928 — квітень 1929), Німеччини (травень 1929 — липень 1931).

З липня 1931 року — командир і воєнком 14-го стрілецького корпусу. З січня 1932 до липня 1934 року — командувач Приморської групою військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії. З липня 1934 року — військовий аташе при повноважному представництві СРСР у Великій Британії.

У 1936 відкликаний до СРСР і 20 серпня 1936 року заарештований. На слідстві до нього застосовувалися тортури, після яких визнав себе винним в участі в антирадянській, троцькістській, військово-фашистській змові. Разом з М. М. Тухачевським, Й. Е. Якіром, І. П. Уборевичем Спеціальною присутністю Верховного суду СРСР 11 червня 1937 засуджений до страти. Розстріляний наступного дня.

Від 31 січня 1957 реабілітований.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1919,1920,1921).

Праці

[ред. | ред. код]
  • К Висле и обратно. М., 1927;
  • Восточный фронт. (Штрихи). Изд. 2-е. М., 1959;
  • Пятая армия в борьбе за Урал и Сибирь. — В первые дни. — На польском фронте. — Кронштадт 16—18 марта 1921 г.— В кн.: Этапы большого пути. М., 1962.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Советская Военная Энциклопедия. Том 6. — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1978  — стор. 640