Пуш'ябхуті
Пуш'ябхуті — індійська царська династія, що правила частиною Північної Індії упродовж VI-VII століття. Династія сягнула свого піку за часів правління Харшавардхани. У зеніті могутності Харшавардхани його імперія охоплювала більшу частину північної та північно-західної Індії та простягалась на схід до Камарупи, й на південь — до річки Нармада. Столицею царства було місто Каннаудж (сучасний штат Уттар-Прадеш)[1].
Наразі немає конкретної інформації про походження династії. Харшачаріта, написана поетом VII століття Банабхатою нахиває засновником династії легендарного царя Пуш'ябхуті. Відповідно до легенди Пуш'ябхуті жив у джанападі Шрікантха (сучасний округ Курукшетра), столицею якої було місто Стханвішвара (сучасний Тханесар). Прихильник Шиви, Пуш'ябхуті почав брати участь у тантричному ритуалі спалювання під впливом Бхайравачарії, учителя з «півдня». Наприкінці того ритуалу богиня (ототожнюється з Лакшмі) помазала його на царство і благословила його на заснування нової династії[2].
Спочатку династія правила невеличкою територією навколо столиці. Відповідно до праць історика Ганса Бекера правитель Адітья-Вардхана (або Адітья-Сена), можливо, був васалом Шарвавармана, царя Каннауджа з династії Маукхарі. Наступник Адітьї-Сени Прабхакаравардхана також, імовірно, був васалом Авантівармана Маукхарі на початку правління останнього. Дочка Прабхакаравардхани Радж'яшрі вийшла заміж за сина Авантівармана, Ґрахавармана. В результаті того шлюбу політичний статус Прабхакаравардхани значно зріс, і він узяв імператорський титул[3].
Після смерті Прабхакаравардхани, Каннаудж зазнав атаки з боку царя Малави за підтримки правителя Гауди. Цар Малави убив Ґрахавармана й захопив Раджіяшрі[4]. Банабхата не згадував того правителя, втім історики припускають, що він був представником пізньої династії Гуптів[5]. Син Прабхакаравардхани, Радж'явардхана II, здолав правителя Малави, але був підступно вбитий царем Гауди[6].
Далі у Харшачаріті йдеться про те, що молодший син Прабхакаравардхани, Харшавардхана (Харша), присягнув знищити царя Гауди та його союзників[7]. Деякі історики ідентифікують правителя Гауди з Шашанкою, васалом Маукхарі. Харша уклав союз із Бхаскарварманом, царем Камарупи, та змусив Шашанку відступити. Згодом, 606 року, Харша був коронований імператором[8]. Він захопив велику частину північної Індії. Помер Харша не залишивши спадкоємця, що призвело до падіння династії[9].
Нижче подано список відомих правителів-представників династії[10]:
- Пуш'ябхуті, імовірно, міфічний цар
- Наравардхана, бл. 497/500—525
- Радж'явардхана I, бл. 525—555
- Адітьясена, бл. 555—580
- Прабхакаравардхана, бл. 580—605
- Радж'явардхана II, бл. 605—606
- Харшавардхана, бл. 606—647
- ↑ International Dictionary of Historic Places: Asia and Oceania by Trudy Ring, Robert M. Salkin, Sharon La Boda стор. 507
- ↑ Hans Bakker, 2014, с. 78—79.
- ↑ Hans Bakker, 2014, с. 79.
- ↑ Hans Bakker, 2014, с. 81.
- ↑ Hans Bakker, 2014, с. 82.
- ↑ Hans Bakker, 2014, с. 85—86.
- ↑ Hans Bakker, 2014, с. 87.
- ↑ Hans Bakker, 2014, с. 88.
- ↑ Sukla Das, 1990, с. 2.
- ↑ Ronald M. Davidson, 2012, с. 38—39.
- Hans Bakker (2014). The World of the Skandapurāṇa. BRILL. ISBN 978-90-04-27714-4.
- Ronald M. Davidson (2012). Indian Esoteric Buddhism: A Social History of the Tantric Movement. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-50102-6. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 12 лютого 2017.
- Sukla Das (1990). Crime and Punishment in Ancient India. Abhinav Publications. ISBN 978-81-7017-054-9. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 12 лютого 2017.
