Пушкарчук Алла Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пушкарчук Алла Вікторівна
Загальна інформація
Народження18 листопада 1994(1994-11-18)
Сокіл, Рожищенський район, Волинська область, Україна
Смерть25 квітня 2024(2024-04-25) (29 років)
Удачне, Покровський район, Донецька область, Україна
(внаслідок артилерійського обстрілу)
ПохованняСокіл, Луцький район, Волинська область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Alma MaterКиївський національний університет культури і мистецтв, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Псевдо«Рута»
Військова служба
Роки служби2014 — 2018, 2022 — 2024
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 УДА
 58 ОМПБр
Війни / битви
Російсько-українська війна

А́лла Ві́кторівна Пушкарчу́к (нар. 18 листопада 1994, Сокіл, Рожищенський район, Волинська область, Україна — пом. 25 квітня 2024, Удачне, Покровський район, Донецька область, Україна) — українська журналістка, редакторка, театрознавиця, учасниця російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилася 18 листопада 1994 в селі Сокіл Рожищенського району Волинської області.

Навчалася у місцевій школі, з якої випустилася із золотою медаллю. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю «видавнича справа та редагування» та Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю «театрознавство» з відзнакою[1].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Брала участь у Революції гідності, під час якої долучилася до «Правого сектору», згодом у межах їхнього інформаційного відділу їздила на фронт — писати й фотографувати[1][2]. Пройшла навчання у 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого, відомого як навчальний центр «Десна» й відправилася у зону АТО. Тоді ж отримала позивний «Рута»[3].

З серпня 2014 року по квітень 2018 року працювала в 5-му окремому батальйоні Української добровольчої армії як журналістка та фотографка. Її репортаж «Поворот праворуч» увійшов в десятку фіналістів конкурсу художнього репортажу «Самовидець» 2016 року. 2017 року із серією фотографій з війни Алла увійшла в число переможців XIX Міжнародного фотоконкурсу від Всеукраїнської газети «День»[4].

Згодом демобілізувалася і працювала журналісткою, редакторкою стрічки новин у журналі «Український тиждень» (2018—2020), де, за словами тодішнього головного редактора журналу Дмитра Крапивенка, «зросла від новинарки до культурної оглядачки»[5][6], а також піарницею у видавничому домі «Комора» (2019—2020)[7]. У 2021 році протягом пів року працювала у культурно-видавничому проєкті «Читомо» як редакторка новин і координаторка медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople)[8].

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну разом із коханим долучилася до захисту Києва, з березня разом перебували у складі територіальної оборони, а з 1 квітня встали до лав Збройних сил України. Служила в мінометному розрахунку на посаді бусолістки[ком. 1][3].

Загибель

[ред. | ред. код]

Загинула 25 квітня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу в селищі Удачне Донецької області. Померла в машині на руках свого чоловіка з останніми словами: «Я втрачаю свідомість»[2][9]. Похорон відбувся 30 квітня 2024 у селі Сокіл, 25—27 квітня 2024 року у Рожищенській громаді було оголошено траур за загиблою[10].

Матір Алли залишилася сама — раніше померли ще двоє її дітей і чоловік. За даними Інституту масової інформації, Алла Пушкарчук стала сімдесят першою у списку медійників, що загинули внаслідок російської агресії проти України[6].

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У населеному пункті Сокіл, рідному селі Алли Пушкарчук, на Алеї Героїв встановлено меморіал на її честь[1][11].
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пушкарчук Алла Вікторівна

Примітки

[ред. | ред. код]
Коментарі
  1. ↑ Топогеодезист; людина, яка виставляє гармати.
Джерела
  1. ↑ а б в На війні загинула журналістка, редакторка, військова Алла Пушкарчук. Читомо. 25 квітня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
  2. ↑ а б Парай, Олена (30 квітня 2024). Загинула на руках у чоловіка: на Волині попрощалися з 29-річною бійчинею Аллою Пушкарчук. Суспільне. Процитовано 12 червня 2024.
  3. ↑ а б Слюсар, Наталка (6 червня 2024). Сокільська Мавка: спогади про загиблу журналістку та військову Аллу Пушкарчук. Перший канал соціальних новин. Архів оригіналу за 12 червня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
  4. ↑ Загинула військова і журналістка Алла Пушкарчук. Громадське радіо. 26 квітня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
  5. ↑ Крапивенко, Дмитро (25 квітня 2024). Алла Пушкарчук — Рута, яку не вберегли. Історична правда. Процитовано 26 квітня 2024.
  6. ↑ а б Дячук, Катерина (25 квітня 2024). На фронті загинула військовослужбовиця, колишня журналістка «Тижня» Алла Пушкарчук. Інститут масової інформації. Процитовано 12 червня 2024.
  7. ↑ На фронті загинула військова і журналістка Алла Пушкарчук. Радіо Свобода. 26 квітня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
  8. ↑ Івашків, Олена (26 квітня 2024). На фронті загинула військовослужбовиця та журналістка Алла Пушкарчук. Українська правда. Процитовано 12 червня 2024.
  9. ↑ Амру, Олександра (26 квітня 2024). Загинула військова і журналістка Алла Пушкарчук. Бабель. Процитовано 12 червня 2024.
  10. ↑ Сумна новина: війна забрала життя захисниці України Алли Пушкарчук. Рожищенська міська рада. 26 квітня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
  11. ↑ У Соколі освятили стели пам'яті землякам Сергію Гавруку та Аллі Пушкарчук. Рожищенська міська рада. 28 травня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пушкарчук_Алла_Вікторівна&oldid=42789050