Пшеничний Олексій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олексій Пшеничний
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Васильович Пшеничний
Народження 10 травня 1919(1919-05-10)
  Єнакієвський, Катеринославська губернія, УРСР
Смерть 8 грудня 1986(1986-12-08) (67 років)
  Ленінград, РРФСР
Зріст 173 см
Громадянство СРСР СРСР
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1935 СРСР «Сталь» (Риково) (КФК)
1937—1939 СРСР К-да заводу ім. Єгорова (КФК)
1940 СРСР «Червона зоря» (Лн) ? (0)
1941 СРСР «Зеніт» (Лн) ? (?)
1942 СРСР «Зеніт» (Кз) (КФК)
1943 СРСР «Зеніт» (М) (КФК)
1944—1951 СРСР «Зеніт» (Лн) 151 (4)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1962—1964
1969
СРСР «Металург» (Єн)
СРСР «Електрон» (Новгород)
Звання, нагороди
Нагороди
медаль «За оборону Ленінграда»
заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олексій Васильович Пшеничний (нар. 10 травня 1919, Єнакієвський (за іншими даними — Григорівка[1]), Катеринославська губернія, УРСРпом. 8 грудня 1986, Ленінград, РРФСР) — радянський футболіст, захисник. Заслужений майстер спорту (1950).

Життєпис[ред. | ред. код]

З 1935 — вихованець юнацької команди «Сталь» (Рикове). Приїхав до [[|Ленінграда]Санкт-Петербург] з Донбасу в 17 років. Працював на заводі імені Єгорова, грав за місцеву команду. У 1940 році грав за «Електрик», у наступному році перейшов у «Зеніт», за який виступав до 1951 року (з перервою в 1942-43 роках, коли Олексій виступав за команди «Зеніт» з Казані та Москви), у 1947-1948 роках — капітан команди. Володів високою швидкістю, ігровою інтуїцією, цілком пристойною технікою. Грав дуже надійно, самовіддано. Провів за команду 172 офіційні матчі (151 — в чемпіонаті СРСР), відзначився 4-ма голами.

У 1947 року закінчив школу тренерів при ГОЛІФК імені П. Ф. Лесгафта.

Після закінчення ігрової кар'єри працював тренером в заводських командах рідного Єнакієвого. У 1962 році вивів місцевий «Металург» у клас «Б» чемпіонату СРСР. Згодом перебрався до Ленінграда, де тренував місцеві колективи. У 1969 році — головний тренер новгородського «Електрону».

Одна з вулиць Єнакієвого названа його честь.

Досягнення[ред. | ред. код]

«Зеніт» (Ленінград)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ю. Лукосяк. «Кто есть кто в петербургском футболе», 2011

Посилання[ред. | ред. код]