Пюрекс-процес
П'юрекс-процес, пурекс-процес (від англ. Plutonium-Uranium Recovery by Extraction, PUREX[1], «регенерація урану і плутонію за допомогою екстракції»; у вітчизняній літературі зазвичай водно-екстракційна або екстракційно-сорбційна технологія на основі трибутилфосфату) - технологічний процес переробки відпрацьованого ядерного палива.
П'юрекс-процес був відкритий хіміками Хербертом Андерсоном та Ларнедом Брауном Аспрі в Металургійній лабораторії університету Чикаго в рамках Манхеттенського проекту. Їх начальником у цей час був Глен Сіборг; Заявка на патент «Процес вилучення плутонію за допомогою розчинника» (англ. Solvent Extraction Process for Plutonium) була подана в 1947, трибутилфосфат там згадується як основний реагент, який виконує основну частину хімічної реакції.
Досліджуючи методи виділення урану шляхом екстракції з 1950 р., радянський хімік С.М. Карпачова разом зі своїм німецьким колегою Максом Фольмером запропонувала використовувати трибутилфосфат[2] (ТБФ) для екстракції урану та плутонію без добавок мінеральних солей, через які збільшувався обсяг відходів, а потім і застосовувати синтин як розріджувач. У 1955 році С. М. Карпачова з колегами підготували заявку на патент розробленої схеми застосування ТБФ із синтином. Роботи Карпачової започаткували впровадження ТБФ в радянську атомну промисловість.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2024) |
- ↑ PUREX. Wikipedia (англ.). 6 березня 2024. Процитовано 20 вересня 2024.
- ↑ Трибутилфосфат. Застосування, властивості і характеристики. him-element.com.ua (англ.). Процитовано 20 вересня 2024.