Піая гаїтянська
| Піая гаїтянська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coccyzus rufigularis (Hartlaub, 1852) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Hyetornis rufigularis Piaya rufigularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Піая гаїтянська[2] (Coccyzus rufigularis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік острова Гаїті.
Довжина птаха становить 45-50 см. Самиці є дещо більшими за самців. Верхня частина тіла сизувато-сіра, на махових перах рудувато-коричневі плями. Горло і груди рудувато-коричневі, живіт і гузка охристі. Хвіст чорний, блискучий, стернові пера на кінці білі. Дзьоб міцний, вигнутий.
Гаїтянські піаї раніше мешкали на всьому острові Гаїті та на сусідньому острові Гонав, однак вимерли на більшій частині свого ареалу, за винятком кількох районів в горах Кордильєра-Сентраль, Сьєрра-де-Баоруко[en] і Сьєрра-де-Неїба[de] на заході Домініканської Республіки. В Гаїті цей вид вважається вимерлим. Гаїтянські піаї живуть у перехідній зоні між сухими тропічними лісами і вологими широколистяними тропічними лісами, однак зустрічають також в сухих тропічних лісах, мішаних сосново-широколистяних лісах та на порослих деревами луках, переважно на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також ящірками. Сезон розмноження припадає на початок сезону дощів (квітень-травень), період, коли з'являється найбільше цикад. Гніздяться на деревах, на висоті від 3 до 11 м над землею. В кладці , іноді 3 сіруватих яйця.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція гаїтянських піай становить від 360 до 4350 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Coccyzus rufigularis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 червня 2022.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Raffaele, Herbert; James Wiley, Orlando Garrido, Allan Keith & Janis Raffaele (2003) Birds of the West Indies, Christopher Helm, London.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |