Перейти до вмісту

Північна війна (1655—1660)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Північна війна.
Північна війна
Північні війни, польсько-шведські, шведсько-данські, російсько-українські, російсько-шведські війни
Перехід через Бельти
Перехід через Бельти
Перехід через Бельти
Дата: червень 1655 — 23 квітня 1660
Місце: Східна Європа, акваторія Балтійського моря
Результат: * Роскілльський і Копенгагенський договори (Швеція і Данія)
Сторони
Швеція Річ Посполита
Командувачі
Карл X Густав Ян II Казимир

Півні́чна війна́, або Дру́га Півні́чна війна́ — у 1655—1660 роках війна Швеції проти Речі Посполитої, за панування у Східній Європі. Велася силами шведської і польської коаліцій, до яких входили різні держави регіону. Союзниками шведів були Бранденбург-Пруссія (1656—1657), Трансильванія, Україна (1657), Литва; на боці поляків воювали Бранденбург-Пруссія (до 1656, після 1657), Данія-Норвегія, Австрія, Московія, Крим і Голландія. Війна завершилася посиленням Швеції, Пруссії та Московії, ослабленням Данії-Норвегії та Речі Посполитої.

Назва

[ред. | ред. код]
  • Півні́чна війна́ (англ. Northern War, швед. Nordiska krigen)
  • Пе́рша Півні́чна війна́ (англ. First Northern War) — у німецькомовній, російській і скандинавській історіографії.
  • Дру́га Півні́чна війна́ (англ. Second Northern War, нім. Zweiter Nordischer Krieg, пол. II wojna północna) — у польській історіографії; також — в англійській і німецькій, під впливом польської.
  • Мала́ Півні́чна війна́ (англ. Little Northern War) — на противагу Великій Північній війні.

Причини

[ред. | ред. код]

У 1655 Річ Посполита була дуже ослаблена повстанням Хмельницького та війною з Московським царством. Шведська імперія прагнула, заволодівши прибалтійською територією Речі Посполитої, затвердити своє панування на Балтиці.

Успіхи московських військ у кампанії 1654 року викликали гостре занепокоєння в Стокгольмі, оскільки захопивши землі Великого князівства Литовського на Західній Двіні, Москва ставила під свій контроль території, з яких відбувалося постачання Риги, і отримувала вигідні стратегічні позиції для наступу на шведську Лівонію[1].

У грудні 1654 відбулося засідання шведського ріксроду, де було прийнято рішення: оскільки події набувають такого повороту, то Шведська імперія повинна втрутитися. Одночасно з метою перешкоджання подальшому зміцненню Московського царства, члени ріксроду віддавали перевагу укладенню союзу з ослабленою польсько-литовською державою[2].

Учасники

[ред. | ред. код]
Шведська імперія Річ Посполита

Війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Шведський потоп, Московсько-польська війна 1654—1667 та Російсько-шведська війна 1656—1658

Війна почалася у 1655 нападом шведського короля Карла X Густава на Річ Посполиту, знекровлену Хмельниччиною та московсько-польською війною. Шведи окупували західну частину країни, у той час як московсько-козацькі війська захопили схід. Шведський наступ і окупація отримали в польській історіографії та літературі назву «Потоп». Велике князівство Литовське визнало верховенство шведського короля й стало його леном. Регулярне військо Речі Посполитої капітулювало, а польський король Ян ІІ Казимир утік до Священної Римської імперії, у володіння Габсбургів. Брандербурзький курфюст і прусський герцог Фрідріх-Вільгельм перейшов на шведський бік за обіцянку отримати Східну Пруссію під шведською протекцією.

У 1656 польський король повернувся до своєї країни через ріст невдоволення католицького населення шведською протестантською окупацією, а також через створення поляками Тишовецької конфедерації. У 1656 Московське царство, що до цього ворогувало з Річчю Посполитою, уклало з нею тимчасовий мир, розірвавши союз із козаками, й оголосило Шведській імперії війну. Московські війська вторглися до Литви і Шведської Лівонії. У відповідь шведський король Карл Х Густав пообіцяв надати Фрідріху-Вільгельму всю повноту влади в Пруссії в обмін на військову допомогу, а також уклав Раднотський договір із трансільванським князем Юрієм ІІ Ракоці та козаками Богдана Хмельницького, які вторглися у Річ Посполиту з південного заходу.

Весною 1657, користуючись зайнятістю Шведської імперії справами Речі Посполитої, данський король Фредерік ІІІ атакував шведські землі, аби помститися за втрати у Торстенсонській війні 1643—1645. Одночасно з цим Бранденбург-Пруссія розірвала союз із Шведською імперією через угоду з польським королем віддати Фрідріху-Вільгельму Східну Пруссію. Через напад данців Карл Х Густав був змушений покинути війну в Речі Посполитій й зосередитися на захисті Шведської імперії. Здійснивши взимку 1657—1658 небезпечний похід через замерзлі протоки, він зненацька вдарив по данських островах й змусив непідготовленого до війни Фредеріка ІІІ підписати капітуляцію. За умовами Роскілльського договору Данія-Норвегія віддала Шведській імперії усі свої провінції на півдні Скандинавського півострова. Тим часом війська Речі Посполитої нейтралізували трансільвансько-козацький наступ і вторглися до шведської Померанії.

У 1658 Карл Х Густав вирішив добити Данію-Норвегію і, замість преференцій у Речі Посполитій вдруге розпочав із данцями війну. Проте цього разу Фредерік ІІІ відбив шведський натиск, а члени антишведського союзу відтіснили шведського короля до Ютландії та Померанії. Протягом 1659 Шведська імперія зосередилася на обороні своїх здобутків у Данії-Норвегії та південній Балтиці. Ні членам союзу, ні шведам не вдалося змінити ситуацію на свою користь, тому було розпочато мирні переговори. Під час них, у лютому 1660 року помер Карл Х Густав. У травні того ж року його спадкоємець Карл XI підписав Олівський мир з Річчю Посполитою, Священною Римською імперією та Брандербург-Пруссією, а також Копенгагенський мир із Данією-Норвегією. Внаслідок війни Шведська імперія отримала землі в південній Балтиці, а Пруссія — незалежність від корони Речі Посполитої. Загалом учасники війни з обох боків повернулися на позиції, які займали до війни.

Наслідки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Флоря Б. Н. Русское государство и его западные соседи (1655-1661 гг.). — М. : Индрик, 2010. — С. 15. — ISBN 978-5-91674-082-0.
  2. ↑ Флоря Б. Н. Русское государство и его западные соседи…. — С. 17.

Література

[ред. | ред. код]
  • Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. — S. .
  • Советская историческая энциклопедия. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  • Anisimov, Evgeniĭ Viktorovich (1993). John Alexander (ред.). The reforms of Peter the Great: progress through coercion in Russia. The New Russian history. New York: Sharpe. ISBN 1-56324-048-3.
  • Frost, Robert I (2004). After the Deluge. Poland-Lithuania and the Second Northern War, 1655–1660. Cambridge Studies in Early Modern History. Cambridge University Press. ISBN 0-521-54402-5.
  • Frost, Robert I (2000). The Northern Wars. War, State and Society in Northeastern Europe 1558-1721. Longman. ISBN 978-0-582-06429-4.
  • Moote, Alanson Lloyd (1970). The seventeenth century; Europe in ferment. Heath.
  • Kozicki, Richard; Wróbel, Piotr, ред. (1996). Historical dictionary of Poland, 966-1945. Greenwood Publishing Group. ISBN 0-313-26007-9.
  • Lockhart, Paul Douglas (2007). Denmark, 1513-1660. The rise and decline of a Renaissance monarchy. Oxford University Press. ISBN 0-19-927121-6.
  • Oakley, Steward (1992). War and peace in the Baltic, 1560-1790. War in Context. Abingdon - New York: Routledge. ISBN 0-415-02472-2.
  • Press, Volker (1991). Kriege und Krisen. Deutschland 1600-1715. Neue deutsche Geschichte (German) . Т. 5. Munich: Beck. ISBN 3-406-30817-1.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Північна війна (1655—1660)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Північна_війна_(1655—1660)&oldid=42740345