Північно-Двінський канал
| Північно-Двінський канал | |
 | |
| Джерело водотоку |
Шексна  |
|---|---|
| Гирло |
Сухона |
| Країна |
 Росія[1] |
| Адміністративна одиниця |
Вологодська область |
| Висота над рівнем моря |
111 м[2] |
 | |
 Північно-Двінський канал у Вікісховищі | |
59°54′36″ пн. ш. 38°40′32″ сх. д. / 59.91° пн. ш. 38.675555555556° сх. д.
Північно-Двінський канал — канал у Вологодській області Росії, є частиною Північно-Двінської водної системи. Велика частина проходить по території національного парку «Російська Північ».
Сполучає річку Шексна, як частину Волго-Балтійського водного шляху і річку Сухона, притоку Північної Двіни. Починається від населеного пункту Топорня на Шексні (664—665 км Волго-Балтійського водного шляху) і проходить до селища Знаменське у витоках Сухони.
До 1930-х років був єдиним каналом що сполучав Волгу і Біле море.
Загальна протяжність каналу складає 127 кілометрів. Ширина каналу варіюється від 26 до 30 метрів, глибина 1,8 м (далі Сіверського озера — 1,4-1,5 м). Радіус закруглення 200 метрів. До складу каналу входять:
- Топорнинський канал
- Шлюз № 2
- Шлюз № 3
- Топоринська загороджувальна брама
- Сіверське озеро
- Кузьминський канал
- озеро Покровське (Бабине)
- річка Поздишка
- Зауломське озеро
- Зауломська гребля
- 1-й Вазеринський канал
- озеро Пігасово
- 2-й Вазеринський канал
- озеро Кишемське
- Кишемський канал
- Кишемська загороджувальна брама
- річка Іткла
- Шлюз № 4
- Озеро Благовещенська
- річка Порозовиця
- Шлюз № 5
- Шлюз № 6
- Кубенське озеро
- Гребля «Знаменита»
- Шлюз № 7
Канал обслуговується шістьма шлюзами і вісьмома греблями. Перепади в камерах варіюються від 1 до 4 м, камери дерев'яні.
До 1703, Північна Двіна була головною водною артерією, що сполучає Росію і Європу, Архангельськ був головним московським портом, що використовувався для зовнішньої торгівлі. У 1703, було засновано Санкт-Петербург, і Петро І випустив ряд наказів, що обмежував значення Архангельська як морського порту, намагаючись переорієнтувати зовнішню торгівлю до Балтійського моря. Архангельськ був повністю відновлений як морський порт у 1762, і отже водне сполучення між сточищем Північної Двіни і центральною Росією були конче потрібне. У 1798 були розпочаті дослідження кращого маршруту для каналу, що сполучає Шексну і озеро Кубенське[3]
На початку XIX століття, було вирішено що Північно-Катеринський канал є перспективнішим, і проект було відкладено. Проте, Північно-Катеринський канал виявився неефективним з ряду причин і було остаточно закрито у 1838. Але, Наполеонівські війни блокували доступ Росії до Європи через Балтійське море, і Архангельськ на певний час знову став найголовнішим зовнішнім торговим портом, з суднобудуванням як провідною місцевою промисловістю. У 1823 маршрут для каналу розглядався вдруге, і будівництво було розпочато у 1824.[3] Канал було відкрито у 1828 під назвою канал Олександра Вюртемберзького, на честь російського міністра перевезень у 1822—1833, князя Олександра Вюртемберзького[4]
Згодом, виконувалися ремонтні роботи. У 1834 була побудована гребля на Сухоні, щоб стабілізувати рівень води в озері Кубенське. У 1884 відбулася реконструкція каналу (чотири шлюзи було демонтовано) було збільшено максимальний розмір суден, які змогли користуватися каналом. Нарешті, ще одна реконструкція виконувалася між 1916 і 1921. Після реконструкції назва каналу була змінена, щоб уникати будь-якої згадки царської родини[3]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ (unspecified title) — GeoNames.
- ↑ а б в Северо-Двинский канал (Russian) . Регионавтика. Процитовано 10 листопада 2011.
- ↑ Александр, герцог виртембергский (рос.)
- Отсканированная статья И. А. Смирнова «Канал Герцога Вюртембергского» (рос.)
- Фотографии западной части канала (рос.)
- История Северо-Двинской системы (рос.)
- Северо-Двинский водный путь и его роль в изменении экологической обстановки в регионе (рос.)
- Справочная книжка Вытегорского округа путей сообщения. 1910 г. Вытегра. 1910 г.
- Справочная книжка Вытегорского Округа путей сообщения. Мариинский и Тихвинский водные пути. 1916 г. Вытегра. 1916 г.