Пігорєв Микола Григорович
Пігорєв Микола Григорович | |
---|---|
рос. Пигорев, Николай Григорьевич | |
Народився | 20 травня 1925 Мосальське, Каширський район, Воронезька область |
Помер | 23 березня 1944 (18 років) Тернопільський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Збараж |
Країна | СРСР |
Діяльність | військовослужбовець |
Учасник | німецько-радянська війна |
Членство | Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді |
Військове звання | рядовий |
Нагороди | |
Микола Григорович Пігорєв (рос. Николай Григорьевич Пигорев; нар. 20 травня 1925, Мосальське — пом. 23 березня 1944, Тернопільський район) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.
Народився 20 травня 1925 року у селі Мосальському (тепер Воронезька область Росії) в селянській сім'ї. Росіянин. У ранньому дитинстві переїхав з батьками до міста Курська, де закінчив 8 класів Курської школи № 4. Був членом ВЛКСМ[1]. З початком німецько-радянської війни перебував на окупованій території. 23 лютого 1943 року, після визволення Курська, призваний до Червоної армії[2].
З грудня 1943 року брав участь у боях, як автоматник 3-ї гвардійської окремої розвідувальної роти (20-а гвардійська механізована бригада, 1-ша гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт). 21 березня 1944 року в районі на південь від села Романівки Тернонопольского району Тернопільської області УРСР в критичний момент бою закрив своїм тілом ворожий кулемет, чим забезпечив виконання бойового завдання підрозділом. Отримав чотири кульових поранення. О 2 годині 30 хвилин 23 березня помер від отриманих ран в польовому госпіталі[1]. Похований в парку Богдана Хмельницького у місті Збаражі Тернопільської області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство гвардії червоноармійцю Пігорєву Миколі Григоровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений орденами Червоної Зірки (30 січня 1944; за взяття в полон язика[1]) та Леніна (26 квітня 1944, посмертно).
- Наказом Міністерства оборони СРСР навічно зарахований до списків військової частини в якій служив[1];
- Ім'ям Миколи Пігорєва було названо село Пігорєве в Тернопільській області (в 1991 році перейменоване в Ангелівку);
- На місці подвигу Героя біля села Романівки встановлений пам'ятний знак;
- В Ангеліці, Тернополі і в селі Каширському Воронезької області встановлені погруддя Героя;
- У Збаражі на місці його поховання та інших радянських воїнів споруджений Меморіальний комплекс Слави воїнів Радянської армії;
- У Курську:
- Занесений до списків Курського трикотажного комбінату;
- 25 квітня 1975 року його ім'я присвоєно 2-ій Підшипникової вулиці в Промисловому районі (нині Сеймський адміністративний округ)[2]. На ній встановлена анотаційна дошка;
- біля будівлі школи № 4, де він навчався, встановлено пам'ятник, а 10 травня 2020 року на будівлі школи встановлено меморіальну дошку[2].
- ↑ а б в г Курська гімназія № 4. [Архівовано 2021-06-25 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в Курська енциклопедія.(рос.)
- Золотые Звёзды курян. Воронеж: Центрально-Чернозёмное издательство, 1966 (рос.);
- Герои Советского Союза: краткий биографический словарь. Том 2. — Москва, 1988 (рос.);
- Звёзды славы боевой. Курск, 1995 (рос.);
- Большая Курская Энциклопедия. Том 1. Курск, 2004—2009 (рос.).
- Народились 20 травня
- Народились 1925
- Уродженці Каширського району Воронезької області
- Померли 23 березня
- Померли 1944
- Померли в Тернопільському районі
- Поховані у Збаражі
- Члени ВЛКСМ
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Рядові (СРСР)
- Радянські військовики Другої світової війни
- Загинули в боях Німецько-радянської війни
- Герої Радянського Союзу — росіяни